…брехливу, зрадницьки боягузливу, маріонеткову і безграмотну зелену владу

…запитати б зараз – «за що ви таке зробили з Україною?».
За обіцяні великі зарплати? Чи не перетворились вони зараз у 30 срібників?
За «аби не…». Чи не перетворилось те «аби» на «або», де чільним «або» є Україна?
За бездарного «симпатягу з телевізора» і його «нову молоду команду» котлет, сосон і кексиків?
Власне, останні мене хвилюють найменше – не було жодного сумніву, що ця команда пройдисвітів і невігласів принесе те, що й принесла – когнітивний дисонанс, хаос, синдром Дайнінга-Крюгера, іспанський сором… А, кажучи простіше (нормативною) – повний абзац державі, народу, а разом із цим – культурі, освіті, медицині і т. інш.
Руку свою (без зла і зловтіхи) хочу тихо покласти на руку, того і тих, хто «зробив ЦЕ з Україною» — несвідомо, з почуттям віри, надії, навіть – любові і бажання благополуччя і справедливості…

І без злоби чи зверхності, запитати таке (без риторики і пафосу): чи за таку мрію віддавали своє життя Василь Стус, Алла Горська і ще тисячі таких, як вони? І далі по часу – Олена Теліга, Олег Ольжич і ще тисячі таких, як вони. І неймовірно близько: герої Небесної Сотні?…
Заради чого вони сіяли ті зерна гідності – без надії, гублячи власні життя? Аби ми (навмисно скажу МИ аби підкреслити всю глибину нашого спільного падіння) обрали лукаву, хитру, кінематографічно підступну, безсилу, брехливу, зрадницьки боягузливу, маріонеткову і безграмотну зелену владу (не втримаюсь – гниль, плісняву!) ?!
Не знаю, чим «зафіналити» ці думки аби не було так прикро і сумно.
Нехай залишиться так… Поки що.

Ірен Роздобудько

і

ютос