Як в “ЛНР” помирає славне місто металургів

 

До приходу “Русского міра” на Луганщину Алчевськ вважався одним з кращих міст області, але за сім років російської окупації місто остаточно опустилося на дно.

Алчевськ окупований: Як в "ЛНР" помирає…

Скріншот з відео

Зношений громадський транспорт, хронічна відсутність води в кранах, зруйновані дороги, зубожілі металурги і тотальна озлобленість – це сьогодення міста металургів.

 

Транспорт в Алчевську: Діряві маршрутки, іржаві тролейбуси

В окупованому місті роль громадського транспорту сьогодні виконують кілька десятків напівгнилих “газелек” і “пазіків”, а таких ще шість тролейбусів, за якими давно “плаче” списання.

 

Нещасні випадки у громадському транспорті – явище недивне. Днями в місті стався шокуючий випадок: в одній з маршруток прямо на ходу провалилася підлога: в дірку впала пасажирка. “У маршрутки після кільця пр. Металургів провалилася підлога. Це відбулося у момент руху, жінка миттєво провалилася”, – розповідає одна з місцевих жительок в соцмережах.

За її словами, водій на крики жінки, яка поранила ноги, і на вигуки обурених пасажирів не реагував. “Водій на крики пасажирів і прохання зупинити маршрутку, щоб допомогти жінці ніяк, не реагував. Про вибачення або компенсації не могло і йтися. Більш того, на зупинках цей невдалий шофер відкривав спокійно задні двері, не попереджаючи людей про смертельну пастку. На гнівні зауваження пасажирів водій флегматично реагував фразами типу “Це ви підлогу мені провалили, у мене була ціла”, “Скаржтеся, куди хочете”, і “Нічого страшного”. Це пощастило, що дивом обійшлося без жертв, не зважаючи на поранені ноги пасажирки і її шоковий стан”, – розповіла жінка.

Як з’ясувалося, небайдужі жителі Алчевська подали скаргу в “органи”, у відповідне “міністерство”, а також ватажку “ЛНР” Леоніду Пасічнику. У відповідь в ЗМІ “ЛНР” вийшов сюжет, який повністю виправдовує водія.

Тим часом в депо КП “Алчевскпастранс” одиноко простоюють сім великих автобусів-гармошок, які напередодні прислала з Росії влада Санкт-Петербургу в якості гуманітарної допомоги.

 

Як виявилося, ці автобуси, випущені з конвеера аж в 2007 році, давно списані на Росії, а в Алчевську вони почали диміти під час їзди. За словами алчевців, автобуси пустили по маршруту №6 – він найменш завантажений. З шести на дороги виходять тільки два автобуси, та й ті курсують до 17:00 і трапляються на маршруті вкрай рідко. Тим часом, на популярних і затребуваних напрямках люди штурмують забиті маршрутки.

ЖКГ в Алчевську: Ями на дорогах, решето замість дахів і брудна вода через день

Житлово-комунальна сфера в Алчевську також невпинно стагнує. Дороги в місті являють собою суцільні ями, калюжі з брудом, питна вода подається за графіком, який не витримується, а дахи будинків після рясних злив більше схожі на діряве решето.

Дороги в Алчевську востаннє капітально ремонтували аж в 2006 році. Центральними вулицями складно проїхати, не заподіявши шкоди автомобілю: всюди суцільні ями.

Дорожники лагодять міські траси, засипаючи діри шлаком, або ж мостять старою цеглою. Тим часом городяни звинувачують у всіх бідах главу окупаційної “адміністрації” Наталію Пяткову. І пишуть ватажку “ЛНР” Леоніду Пасічнику петиції з проханням зняти її з посади.

Такий вигляд, наприклад, має типовий двір і прибудинкова територія в Алчевську. Тротуарів тут давно ніхто не бачив.

 

 

 

З 1 липня в “ЛНР” в черговий раз підняли ціни на оплату комунальних послуг. Для більшості місцевих жителів це непідйомні суми. Однак платити доводиться – інакше окупанти заберуть житло. А за що платити –  незрозуміло. Послуги для мешканців існують тільки на папері, а по факту або не надаються зовсім, або це робиться дуже неякісно.

Наприклад, вода в Алчевську з’являється в кранах мешканців через день. Але замість питної води з крана тече брудна рідина бурого кольору, і вживати її дуже небезпечно. За словами алчевців, фільтри в квартирах городян забиваються глиною за два тижні.

“У будинку алчевців подають технічну воду, яка не придатна для побутового використання, а тим паче – приготування їжі. Але плату з людей беруть, зрозуміло, як за питну. Особливо прикро через підвищення тарифів на ЖКГ. А в фільтрах – очевидно, глина. “Луганськвода” качає воду з водозаборів, які в минулі часи були законсервовані через неякісну воду у них, що не відповідала жодним стандартам. Зараз ці свердловини розконсервували і експлуатують, забезпечуючи небезпечною водою населення. Про очищення і фільтрування цієї води не йдеться. Тому назвати її питною можна досить умовно”, – пишуть у соцмережах місцеві жителі.

Не краща ситуація і з дахами. У травні-червні в “ЛНР” пройшли рясні дощі, що призвело до масових підтоплень квартир городян. Однак місцеві комунальники лише розводять руками: немає ні покрівельників, ні матеріалів.

“З Росії іноді приходять з гуманітаркою рулони для покрівлі. Але цей матеріал дуже тонкий, рветься легко. Покрівельники до нас не йдуть, тому що за 8000 рублів (близько 3200 грн) працювати ніхто не хоче”, –розповіла співробітниця Алчевського житлово-експлутаціоннного об’єднання на умовах анонімності.

“Мені затопило кухню у травні. Написала скаргу в ЖЕК, у відповідь прислали папір, в якому по суті два слова: ремонтуйте самі”, – скаржаться тим часом мешканці міста.

Мертвий Алчевський меткомбінат, новий “інвестор” і брехливі казки замість зарплати

На Алчевському меткомбінаті справи також йдуть вкрай погано. Завод швидше мертвий, ніж живий. І це незважаючи на прибуття на нового “інвестора” в особі російського ексчиновника Євгена Юрченка. А на початок 2014 року на Меткомбінаті працювали 15 тис. людей, він експортував продукцію майже на 1 млрд доларів на рік, постачаючи її в більш ніж 80 країн світу.

Зараз заборгованість із зарплати сягає суми близько за півроку, люди масово звільняються з підприємства.  “Поміняли шило на мило. Був Курченко, став Юрченко. Зарплату не дали досі за лютий. Металурги реально голодують, сім’ї розпадаються через безгрошів’я хронічне. Нам дали зарплату за півтора місяця. Обіцяють погасити борги за три місяці, ще обіцяють їдальню нову та автобуси. Але віриться мало. Вони завод знищили, їх мета його дограбувати, і щоб ми, раби, їм не заважали”, – зазначив на умовах анонімності співробітник Алчевського меткомбінату.

Навіть на цьому фото з Юрченком видно, що зовнішні комунікації на АМК перебувають в плачевному стані і просто іржаві.

 

За словами металурга, за останній рік звільнилося близько 40% співробітників підприємства, а нові робочі йдуть на комбінат неохоче, розумічи, що ця робота їх не прогодує. Середня зарплата на “АМК” нині – близько 12 тисяч рублів (близько 4 800 гривень). Це набагато менше, ніж отримували алчевські металурги, коли завод був підконтрольний Україні. Для прикладу, станом на березень 2021 року середня зарплата на українських металургійних заводах Метінвесту складає 20,4 тис. грн.

А на АМК крім хронічних затримок зарплати, нові “хазяї” не вкладають жодної копійки в поточний ремонт і реконструкцію обладнання, не кажучи вже про покупку нового. Страждає і техніка безпеки, а нещасні випадки на підприємстві намагаються приховувати або ж списують на побутовий травматизм. “У нас мужик в цеху впав з десятиметрової висоти, обвалилися іржаві сходи. Загинув від травм. Його дружині сказали: пиши, що підтверджуєш, що нещасний випадок відбувся не на заводі, а то заборгованість не віддамо. Залякали, погодилася. Такий ось цинізм, таке ось скотство”, – розповіло джерело на АМК.

Цех АМК всередині, січень 2021 року

Цехи АМК ззовні січень 2021 року

В середині липня металурги традиційно відзначають своє професійне свято. До окупації міста на свято кращим металургам дарували автомобілі, квартири і побутову техніку, а кращі зірки України та навіть світу приїжджали з концертами. У 2021 році новий інвестор Євген Юрченко пообіцяв дати алчевським металургам до свята “премію” в розмірі 500 рублів (близько 192 гривень). Заводчани кажуть, це просто плювок в обличчя.

Тим часом, містом розклеєні оголошення з вакансіями про набір на завод. Але у відділі кадрів, як і раніше, порожньо: на заклики окупантів -“націоналізаторів” відгукуватися алчевці не поспішають.

Сьогодні в Алчевську на диво чисте повітря і панує тиша: не працює жоден цех АМК, згасли й доменні печі. Індустріальне серце міста перестало битися і знову запустити його наврядче вийде.

Журналіст регіональної редакції Depo.Донбас

і

ютос