Як син полку Володя Тарновський розписався на Рейхстазі

Валентин Тарновський народився влітку 1930 року в місті Слов’янськ Української РСР. Жив з матір’ю і вітчимом; обидва працювали на заводі «Червоний хімік». Через два дні після його одинадцятого дня народження почалася війна. Вітчим відразу пішов на фронт, де незабаром і загинув. У жовтні 1941 року німці розстріляли маму. Валю прихистила дружина маминого брата, а молодшого брата – родичі вітчима.
У лютому 1943 року Слов’янськ ненадовго був звільнений Червоною армією. Валя пішов разом з військами і тимчасово зупинився у далеких родичів в селі Шандриголове. Місцевий батюшка запропонував хлопчикові пройти таїнство хрещення, після чого Валя отримав нове ім’я – Володимир.
Незабаром Володя познайомився з офіцерами 370-го артполку і ті взяли 13-річного хлопчину, який мріяв помститися за своїх рідних, розвідником.
23 лютого 1944 при форсуванні Дніпра в боях за село Золота Балка Миколаївської області був важко поранений командир дивізіону капітан Шебалов. Ризикуючи життям, Володя Тарновський під кулеметним вогнем противника надав йому першу допомогу і разом з єфрейтором Торшиним виніс командира з поля бою, чим врятував йому життя. Крім того, під час льодоходу, коли переправа і лінійна зв’язок не працював, ризикуючи життям, він на човні щодня переправлявся з продуктами і харчуванням для радіостанцій, чим забезпечив харчування особового складу на спостережному пункті дивізіону і радіозв’язок з батареями. За ці подвиги Володимир Тарновський отримав свою першу нагороду – він був представлений до ордена Слави 3 ступеня.
Наступну свою нагороду юний єфрейтор отримав за взяття «язика». Володимира представили до медалі «За відвагу».
У повоєнні роки Володимир Тарновський закінчив школу із золотою медаллю, в Одеському інституті інженерів морського флоту вважався найперспективнішим студентом. За розподілом потрапив до Латвії, де працював на Ризькому судноремонтному заводі.
Героям слава!

Фото: Син полку Володя Тарновський розписується на Рейхстазі. Йому 15 років.

і

ютос