Чому Ердоган натякає, що може перенести війну до російських кордонів

Масштабні навчання азербайджанської та турецької армії в Нахічевані – це не стільки погроза Єревану, скільки натяк Москві стосовно того, що не тільки Росія може підігрівати конфлікти неподалік турецького кордону. При бажанні, можна зробити й навпаки.

Практика залякування потенційного противника масштабними військовими навчаннями і зараз не втрачає прихильників. За прикладами далеко ходити не треба – досить подивитись на масштаб цьогорічного Sea Breeze-2020 у Чорному морі, яким наші союзники із НАТО намагаються зрівноважити російський “Кавказ-2020”.

Але колосальні азербайджансько-турецькі навчання, які розпочинаються у ці літні дні, навіть на цьому тлі – річ безпрецедентна. В першу чергу – тим фактом, що після чергового загострення конфлікту між Вірменією та Азербайджаном, яке призвело до людських жертв і артилерійських ударів по населених пунктах, минуло два тижні.

При тому, що характерно, навчання, присвячені, за легендою, “стримуванню зовнішньої агресії”, проходять не в районі Нагірного Карабаху, чи десь північніше, на місці нещодавніх боїв. Наземна частина навчань відбуватиметься, здебільшого, в Нахічевані – азербайджанському анклаві між Вірменією, Туреччиною та Іраном.

Викликає зацікавлення і розмах навчань. Про кількість задіяних турецьких військовослужбовців точної інформації наразі немає, але азербайджанські ЗМІ говорять про цифру у 10 тисяч осіб. Себто про повнокровну дивізію. Цілком можливо, це й перебільшення – але на відеоматеріалах про турецькі колони, які заходять в Нахічевань, одномоментно видно більше тисячі військовослужбовців у супроводі бронетехніки, артилерії, та двох ударних гелікоптерів. Паралельно із сухопутними навчаннями відбудуться й повітряні – над усією територією Азербайджану.

Ці навчання в принципі, є відповіддю на аналогічні спільні заходи збройних сил Вірменії та Росії, які проходили 17-20 липня. Але їх масштаб є далеко більшим ніж “умовні пуски ППО”, які практикували росіяни з вірменами. А кількість задіяних турецьких військових натякає на один простий факт – Туреччина здатна швидко перекинути в Азербайджан військове угруповання, як мінімум не менше, ніж те, яке Росія тримає на 102-гій військовій базі біля Гюмрі, своєму найбільшому форпості у Вірменії. І якщо зважити на той факт, що в Туреччини є прямий сухопутний коридор до Нахічевані, а Росія після відомих подій в Грузії свій сухопутний коридор до Гюмрі втратила, то можливості для проектування сили у Анкари тут набагато більші.

У тому, що Туреччина підтримує Азербайджан у конфлікті з Вірменією, ніхто насправді не сумнівається. Для підтвердження цього факту і демонстративних навчань не потрібно було проводити.

Теперішня демонстрація турецької військової потуги і її здатності швидко розгорнутися в сусідній країні – це радше сигнал для Москви, аніж для Єревана. І суть цього натяку, схоже, доволі проста. Ердоган вирішив дати зрозуміти Путіну, що не тільки російські “іхтамнєти” можуть порушувати турецькі плани в Лівії. Турецькі збройні сили так само цілком спроможні створювати неприємну для Росії геополітичну ситуацію – причому вже в кордонах колишнього СРСР, які Путін дотепер вважає своєю зоною впливу.

Поки в Кремлі робили все можливе, щоби Україна не надто товаришувала з НАТО, громадяни Азербайджану радісно зустріли величезний військовий контингент країни – учасниці Північноатлантичного альянсу. Хай і трохи специфічної учасниці.

і