Ревізія проривних досягнень України у попередні роки – це також капітуляція

Зеленський як папуга повторює, що капітуляції не буде. Але одне діло говорити, інша ж справа – робити.

Зараз між Україною, ЄС і Росією тривають переговори щодо транзиту російського газу нашою територією. Пишучи про ці газові переговори, німецьке видання DW повідомляє, що міністр енергетики України Оржель заявляє про готовність закуповувати російський газ, «але лише на вигідних для обох сторін умовах та за конкурентною ціною». Хоча давно доведено, що російський газ – це зброя і засіб окупації. А ще наш урядовець нібито каже, що готовий шукати рішення щодо «мирової угоди» з «Газпромом» стосовно рішення Стокгольмського арбітражу, який Росія нам з тріском програла. Цим рішенням Україна вберегла себе від виплати «Газпрому» вигаданих боргів на близько півсотні мільярдів доларів. Також російський монополіст має виплатити Україні 2,5 млрд. доларів.

Якщо ці «некапітулянти» підуть на це, то перекреслять рішення українського уряду, який у квітні 2014 року ініціював підготовку позову у Стокгольм, а у 2015 припинив закупівлю газу у «Газпрому», налагодивши реверс з Європи. Тоді збройне протистояння з Росією мало дещо іншу температуру, аніж зараз, м‘яко кажучи. «Шукати рішень» з Росією у ті місяці і роки було значно більше підстав, аніж тепер.

Капітуляція – це не лише припинити стріляти. Ревізія проривних досягнень України у попередні роки – це також капітуляція.

Михайло Басараб

і