ми не можемо мати антиукраїнців у поліції

Наша українська незалежність у 1990-ті роки спиралася, звичайно на тиск націонал-демократії та націоналістів і нечисельні групи лібералів-антикомуністів.
Тому реальну владу націонал-демократи отримали тільки у Галичині та значні впливи у ВР України.

Вся повнота влади залишилася у компартноменклатури і в правоохоронних структурах.
Міліція була народного походження, наскрізь радянська, проросійська і владоохоронна.

Як на мене, Україна у політичних та економічних потрясіннях 1990-х як адміністративна окремішна машина втримувалася у значній мірі на чисельній і глибоко прониклій у суспільство міліції. КГБ-СБУ грали тут меншу роль.

Але, корумпувалося суспільство, ще більше корумпувалася влада і з нею корумпувалася міліція.

Проте, корумпуючись, міліція зберігала свою радянськість, своє негативне ставлення до всіх форм національно-визвольного руху та їхніх учасників. Їй не нащепили ні національної свідомості, не повернули історичної памяті, не дерусифікували, не вичистили функції прислуговування колонізаторам.
Тобто, її не українізували і лише поверхово полакували і залишили вірус карального органу.

Пройшло кілька днів після оформлення влади Майдану і я зрозумів, що особливих змін не слід очікувати – їх не буде. Чому?

Я побачив, що Аваков і верхівка уклали неписану угоду з міліцейським генералітетом. Їх не чіпати, а генерали залишать під контролем Харків, Одесу, Запоріжжя і менші міста південного сходу.
тьак сталося. Певно, нереформована вповні поліція є ціною цього компромісу.

Я глибше цікавлюся національно-визвольним рухом і тому вираз “Бандєра, лажісь!” бачу як автентичний тому: “Бандєра – сдавайся!”, опісля якого хлопці в оточеному бункері чи криївці стріляли один одного і останній підривав себе гранатою.

У післямайданій Україні ми не можемо мати антиукраїнців у поліції.

Сергій Жижко

і