Але в нас претензії не до тих кого ми обрали, а чомусь до тих, які нам не прислали…

Про карґо-культ очікуваня поставок.

Це стихійна релігія яка виникає в процесі очікування прибуття якихось важливих вантажів, які на думку очікуючих повинні рішуче змінити їхнє життя. Ознака всіх карго-культів – це заміна діяльності очікуванням. Тобто бездіяльністю…

Зараз ми не діємо, бо очікуємо якогось вундер-ваффе яке колись прибуде і все зробить за нас. І чим більше ми балдіємо від процесу цього очікування, тим менше серед тих, які готують нам ці вантажі, кому хочеться їх нам відправляти. Бо наш образ ефективних воїнів, заміщується образом войовничих, але не надто розвинутих папуасів.

Цивілізований світ з жахом бачить, що ми не такі самі як вони, як їм це на початку видавалося – а якісь папуаси, які не надто відрізняються від тих, які на нас напали. Бо ми не діємо, а просто чекаємо на якусь шару. І вони з жахом бачать що зелені майки наших вождів це не військова форма – а просто імітація чогось військового, сплетена з підручних матеріалів.

Найгірше те, що цей карго-культ уособлений не нами – а тими кого ми обрали самі – обрали аби вони керували нами.

Але в нас претензії не до тих кого ми обрали, а чомусь до тих, які нам не прислали, прислали невчасно, або прислали не те що потрібно…

Володимир Мартинюк

і