сьогодні українська культура явно твориться поза аграрною сферою

Якщо ще пів століття тому питання володіння земельною ділянкою мало суттєве значення для громадянина, бо половина населення повністю чи частково була зайнята у товарному виробництві с/г продукції, то сьогодні це суттєвого значення не має, оскільки продуктивність виробництва с/г продукції настільки стрімко зросла, що менше 10% населення причетні до такого виробництва.
Якщо українська культура творилася на аграрній основі, оскільки ще навіть століття тому понад дві третини населення було зайнято с/г працею, то сьогодні українська культура явно твориться поза аграрною сферою, а земля с/г призначення, відповідно, втратила сакральне значення для нації.
Конкурентоздатними виробниками абсолютної більшості видів с/г продукції ставатимуть і вже стають ті, у володінні яких є далеко понад тисячу га земель. Крім того, значна частина українських земель потребує зрошення, що в свою чергу потребує дороговартісних іригаційних споруд, побудову і ефективне управління яких можливе лише крупними виробниками, у володінні яких сотні тисяч га землі. І оренда тут явно не підходить, оскільки підводити іригаційні системи до полів, що перебувають у чужій власності ніхто не відважиться.
З огляду на вказане без вільного ринку землі с/г призначення, як і без ринку прав на освоєння надр нам не обійтися. І в такому випадку статтю 13 Конституції України, згідно якої природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу, треба розуміти так, що принаймні частина плати як за використання надр, так і за використання земель с/г призначення має порівну розподілятися між громадянами України в якості дивідендів.
Така позиція отримала б підтримку абсолютної більшості громадян України. А ось чергове продовження мораторію лише стимулюватиме корупцію та все далі відсуватиме Україну в ряди таких держав, як Венесуела чи Північна Корея, чого прагне від нас Росія за допомогою таких її давніх агентів як Юля Тимошенко!

і