Українців для Москви не існує…

Міфи у пропаганді Kремля: саме путінський режим підняв імперський міф про те, що народу «українці» не існує.

Забудьте слово «київська» у назві Київська Русь, адже Русь насправді російська! Степан Бандера володів гіпнозом, а НКВД нікого не вбивали! Говоримо про ці та інші історичні міфи, які використовує російська пропаганда.

У Росії розповідають, що Степан Бандера зомбував людей. Ось уривок годинного фільму «Бандеровцы: палачи не бывают героями» російської воєнно-історичної спільноти, який вийшов минулого року на урядовому каналі РФ «Россия 1».

Російське телебачення переконує, що Україна — невдала тінь Росії, адже російські землі завжди називалися Руссю, а Русь — це Росія й ніякої України ніколи не було. Ось російський президент Володимир Путін на зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном у 2017 розповідає про доньку київського князя Ярослава Мудрого — Анну Ярославну.

Або ще одна версія України як помилки: Україна кимось вигадана і є антиросійським проєктом поляків, австро-угорців, євреїв чи американців. Ось вам шматочок із презентації фільму редакторки порталу «Україна. Ру», запущеного у 2014 році російським пропагандистом Дмитром Кисельовим.

Історична міфологізація — надзвичайно важлива складова пропаганди. Сьогодні говоримо про це з директором Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрієм Кочевенком.

Юрій Кочевенко вважає, що будь-який російський фейк чи дезінформація, яку вони поширюють, ґрунтуються на історичному міфі. Навіть, якщо це іноді не очевидно.

Наприклад, згадаймо один з найвідоміших російських фейків — історію про розіп’ятого хлопчика, але дуже прошу не забувати, що це російський фейк. Також раджу звернути увагу на емоційну підводку ведучого, який намагається змусити глядачів повірити в історію, викликавши співпереживання.

Цей телесюжет 12 і 13 липня 2014 року, у розпал війни на Донбасі, вийшов на російському «Першому каналі». Юрій Кочевенко пояснює, де ж тут історичний міф.

«Якщо уявити інформаційну війну у вигляді піраміди, то ми побачимо, що нагорі цієї піраміди заснована на історичному міфі легенда, від якої йдуть похідні, включно з «розіп’ятим хлопчиком».

На чому ґрунтується цей фейк? На тому, що нібито українські добровольці – фашисти. А це твердження своєю чергою ґрунтується на тому, що українських патріотів російська пропаганда прирівнює з націоналістами, а націоналісти – це обов’язково ОУН-УПА. А вже є укладений стереотип, як мають себе поводити нацисти, звідси й «каратєлі».

Підґрунтя усієї сучасної російської пропаганди — міф про спільну історію, так званий «адін народ». Ось так президент РФ на своїй пресконференції у 2016 році розказує про єдину історію.

Юрій Кочевенко пояснює, як цей міф проявляється у російській дезінформації.

«Це міф про те, що немає окремої  ідентичності  «українці». Нібито ми просто зіпсовані, полонізовані, американізовані росіяни. Причому цей міф був не так давно реанімований, в радянські часи він не експлуатувався. Радянська міфологія ніколи не говорила, що росіяни, українці, білоруси – це один народ, тоді говорили про «братні народи». Саме путінський режим підняв цей імперський міф і почав його активно експлуатувати. Від цього і пішла решта похідних: про те, що Україна — штучний проєкт Заходу, про те, що Крим і Донбас — це так звана «Новоросія», про те, що більшість територій України були подаровані іншими країнами, про те, що СРСР самостійно переміг нацистську Німеччину».

Звісно, «побєдобєсіє» — величезна складова російської пропаганди сьогодні. Але чи можна поставити знак дорівнює між сучасною російською та радянською історією? На Громадському радіо є прекрасний проєкт з розвінчання радянських міфів під назвою «Антикульт». Чи достатньо розуміти радянські міфи, аби вберегти себе від російської пропаганди?

«Російська історія зараз дуже сильно відрізняється від радянської історіографії. Російська історія, як і російська церква, завжди обслуговували чинну владу, підлаштовувалась під потреби моменту. Сучасна російська історіографія просто слово в слово слідує за керівним курсом партії.

Зараз превалює великодержавний шовінізм, вся історіографія підтягується під концепцію «рускава міра». Найбільше сучасну російську історичну пропаганду з радянською поєднує міф про Другу світову: про те, що саме перемога Радянського Союзу в Другій світовій війні є об’єднавчим фактором для всіх народів колишнього Радянського Союзу».

Чому ж історичний міф — настільки вдалий інструмент пропаганди? Юрій Кочевенко розповідає, що пропаганда відрізняється від просто інформування тим, що має на меті зміну поведінки цільової аудиторії.

«Аби викликати емоційну реакцію, найкраще грати на усталених уявленнях. Саме історична платформа — найбільш благодатний ґрунт для підтягування цих міфів і стереотипів. Культурний пласт так чи інакше до цього виводить: література, фільми».

Державна інформаційна політика охоплює визначення власної історії, каже директор Міжнародного центру протидії російській пропаганді. Просто Росія використовує цей інструмент, аби реалізовувати свої імперські амбіції.

Російська влада визначає «правильну» та «неправильну» історію залежно від потреб тут і зараз.

«Крім того, що Росія вкладає значні ресурси в просування свого бачення історії, вони ще активно використовують науковців не тільки в самій Росії, але й за її межами. При цьому варто зазначити, що і в Росії залишились історики, вірні науці, а не ідеології. Деякі з них піддаються репресіям, згадаю справу Юрія Дмітрієва, який відкрив місце розстрілів НКВД – Сандармох. Багато дослідників вважають, що саме це стало причиною його подальших репресій і відкритих проти нього кримінальних справ».

Підтягувати історичні факти під ідіотські висловлювання Володимира Путіна — одна з улюблених вправ ручних істориків режиму.

«Найгучніша, мабуть, історія 2020 року про те, що Польща і балтійські країни розпочали Другу світову війну. Путін ляпнув дурню, але ідеологічна машина не могла визнати, що їхній «фюрер» сказав дурницю. Під це почали підтягуватися факти, видаватися статті про те, що справді Польща спровокувала Німеччину, Радянський Союз і фактично сама була винна в тому, що на неї напали».

Російська історія, починаючи від Михайла Ломоносова — російського вченого 18 століття, обслуговує російську владу, каже директор  Міжнародного центру протидії російській пропаганді Юрій Кочевенко

і

ютос