Екскурс в “Історію Волині”

НАША ПЕРЕМОГА ВИРІШУЄТЬСЯ У БИТВІ ЗА МИНУЛЕ
Нещодавно у мене були розмови із рядом чиновників, які працюють на території історичної Волині, народними депутатами. Отримуючи в подарунок “Історію Волині”, вони розгортали її, дивилися на хорошу поліграфію, значний масив тексту, суперські карти і хвалили.
Після розповіді про історію написання книги, її тернистий шлях до видання, значні матеріальні витрати вони одразу чесно запитували: “А навіщо це все потрібно?”
Якщо таке питання виникає в наших очільників, то воно точно виникає і в більшості тих, хто бачив “Історію Волині” в соціальних мережах чи придбав для власної бібліотеки. Я зрозумів, що потрібно дати більш розлоге пояснення чому, у наш непростий час, зайнявся організацією подібного видання.
І так, 2008 рік. Бухарест. На закритому засіданні ради Росія-НАТО Путін, на запитання як він буде реагувати, якщо Україна стане членом НАТО вибухнув гнівною тирадою.
Звертаючись до Буша, Путін розлючено сказав:” Ти ж розумієш, Джордж, що Україна – це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій – це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами! “І він тоді дуже прозоро натякнув, що якщо Україну все ж таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування”.
Свої судження Путін базував на багатовікових висновках російських істориків, розробників міфу про “великоруський” народ (Карамзін, Погодін, Соловйов, Іловайський і багато інших).
В найбільш концентрованому вигляді концепція була описана М.П.Погодіним. В своїх працях, він спирався на спостереження деяких мовознавців про те, що в мові писемних пам’яток часів Київської держави нібито не трапляється ніяких рис південноруського (тобто українського) характеру.
Наприклад, билини, які збереглися в народній пам’яті в деяких північних областях Росії і Сибіру. Погодін використав ці факти для висунення своєї гіпотези: Київ і його околицю населяло «великоросійське плем’я», котре з князями Долгоруким і Боголюбським переселилося на північ.
Він вважав, що Київська земля після татаро-монгольського погрому збезлюдніла. На цю територію прийшли переселенці з Карпатських гір. Малороси.
Це означає, що в нас, українців, немає ніяких прав на нинішню землю. Абсолютно!
І саме ці козирі озвучує Кремль не стільки для внутрішнього користування і одурманення власного населення, як для зовнішнього. Через свої інформаційні канали отрута кожного дня ллється на бюргерів ситого Заходу, які і так готові до того, щоб задля власного добробуту пожертвувати якоюсь там Україною, а тут ще й виявляється є всі “законні й історичні” підстави!
На початку 2014 року федеральним бюджетом Росії, на виконання спеціального доручення президента РФ було виділено колосальні ресурси на швидку розробку і впровадження “Концепції нового навчально-методичного комплексу з вітчизняної історії”, які “входять до її складу історико-культурним стандартом (Концепція УМК 2014 року).
Аналіз цих подій і документів не входить в цю публікацію, але зазначимо, що вся ця “Концепція…” не тільки базується на вищеозначених постулатах, але і йде набагато далі…
Саме тоді, дізнавшись про ці, а також багато інших факторів я зрозумів, що моя головна місія – всіляко сприяти підготовці справжньої історії мого краю…
E pluribus unum – «З багатьох — єдине». Ці слова належать Цицерону, які він виголосив в своїй знаменитій промові «Про чесноти». Сьогодні цей вислів став девізом США і розміщений у них на гербі.
Історія рідного краю дає розуміння справжньої історії України. Із маленьких пазликів складається цілісна картина.
Археологічні дослідження, які проводить доктор історичних наук Залізняк Леонід Львович і які ось уже декілька років підтримує Центр дослідження і відродження Волині доводить, що ми, українці, дві тисячі років живемо ТУТ безперервно. Ми нікуди не йшли, не переміщалися на Північ, ні в яке Залісся.
Це земля наших предків, це наша земля і ми її будемо боронити: волиняни із подолянами, з бойками, гуцулами, лемками, слобожанами і багатьма іншими, з якими разом ми утворюємо один УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.

і