Ти – переселенка з Донецька, іноді навіть просто тебе називають абревіатурою – ВПО. Ти продовжуєш жити на території Донецької області, на тій, яка контролюється українським урядом. Але щодня залишаєшся на лінії зіткнення думок українців із різних регіонів України про твою національну ідентичність. І тільки лінивий не пише в фейсбуці, що дончанка апріорі – сепаратистка, вона не може бути патріоткою, любити свою країну, мову та культуру. Ти приречена видалити профіль у ФБ, не включати телевізор, не читати інтернет, не їздити країною, не спілкуватися взагалі та нарікати на все своє життя… Або ти можеш набрати в легені повітря та створити комунікаційний майданчик за своїми правилами. А правила дуже прості: запросити всіх бажаючих спілкуватися на вищеперераховані теми в гості, а також подарувати їм свій культурний продукт.
Перший проєкт був таким. Покликали найкатегоричніших молодих розумників зі Українського католицького університету (УКУ, м. Львів) на виїзний модуль до Запоріжжя та Маріуполя для дослідження сходу України, економіки, культури, соціуму регіону, історичної ролі та місця сходу як форпосту українства. Обговорювали, що Україна не знає саму себе, схід України залишається terra incognita і для світу, і для самої України. Що таке «сприйняття базується на старих стереотипах, пов’язаних виключно з радянським індустріально-пролетарським, металургійним, шахтарським та бандитським минулим краю» – цитата гостей. Що у суспільній свідомості практично відсутня інформація про історію нашого краю, його культурні, економічні та соціальні традиції. Завітали на металургійний гігант «Запоріжсталь», до Маріупольського морського торгового порту, вільних просторів та арт-платформ, з екскурсією на острів Хортицю. Спілкувалися з громадськістю, студентами, місцевою владою.
Три напружених дні знайомства з Донеччиною, і наступного дня студенти УКУ писали такі есе:
- «Схід. Далекий, чужий, незвіданий. Принаймні таким він залишався до минулого навчального модулю. Запоріжжя зі своїми індустріальними м‘язами та Маріуполь, який̆ просто #вартийтвоєїуваги. І виявляється Схід куди ближче, аніж здається. Він такий̆ же як і ми, цілком зрозумілий. Зі своїми проблемами, сірим небом, війною.. однак світлим майбутнім. Варто лише побачити його власними очима і долучитися до його творення, і у Києві, і у Львові – чого вам і рекомендую», – Владислав Канцир.
- «Ми звикли, що у нас підприємства – це щось таке невелике. А тут розумієш, що таке масштаб і наскільки це може бути насправді великим і вражаючим! Який величезний обсяг продукції тут виготовляють. І, відповідно, яку частку в розвиток української економіки вносить підприємство. Ця екскурсія дуже корисна для розширення кругозору студентів і викладачів, щоб розуміти, що не тільки малими підприємствами живе країна», – Оксана Василиц.
- «…Це був один із кращих модулів. А для мене можливо і найкращий. Повний інсайтів, цікавих людей та підтверджених теорій і зламаних стереотипів. Я постійно абстрагувалась від теми війни на сході, але тепер я відкрила для себе іншу Україну. Інший Маріуполь», – Світлана Ярова.
- «Цього тижня відкрила для себе частину Східноі України, а саме Запоріжжя та Маріуполь. Зруйнувались усі мої негативні стереотипи, оскільки зустріла дуже багато позитивних активних людей, які є рушійною силою розвитку України», – Ірина Іванишин.
Разом усі вирішили, що дослідження прихованих потенціалів, поширення агрегованої інформації про донецький регіон є необхідною умовою для створення інтелектуальної основи для української стратегії та політики реінтеграції і розвитку Сходу України.
Ми з командою створили громадську організацію “Колегіум Анни Ярославни Схід”, яка має розвивати соціальні та культурні напрямки на сході України для сталого розвитку територій, реалізовувати унікальні творчі проєкти, формувати комунікаційні майданчики навколо донецьких територій, які сприяють позитивним враженням, зміненню думки про райони, що постраждали від конфліктів, з проблемних на території досягнень творчої індустрії .
І почали з інноваційного культурного продукту.
Створили в центрі Маріуполя та Старого Самбора музей просто неба “Обереги України”. Як це можливо? Зовсім непросто, треба написати проєкт, виграти грант, запросити на симпозіум до Маріуполя скульпторів з різних регіонів України, надати їм майстерню, маріупольський метал, обладнання та вирішувати безліч організаційних і фінансових завдань, поки створюється диво перетворення заліза на величну скульптуру. Скульптури відобразили розмаїття української культури, популяризували національні традиції візуального мистецтва регіонів та стали частиною мистецтва незалежної України. Ці металеві інсталяції заввишки 4 метрів абсолютно безпрецедентні, виготовлені в Маріуполі, місті-форпості країни, відомими українськими митцями з різних регіонів України, вони символізують обереги, які завдяки своїм захисним властивостям роблять країну невразливою до загроз, приносять мир та щастя.
Музей просто неба простягнувся від Маріуполя до Старого Самбора на відстань півтори тисячі кілометрів, 48 годин довгого шляху через всю країну, він об’єднав схід та захід України.
Міська влада та районна адміністрація Старого Самбора з радістю прийняли наші обереги та поділилися з нами своєю багатою історією, легендами та досвідом, що вже стало підґрунтям для подальшого співробітництва.
Під час цього проєкту скульптори залучили до комунікацій дітей – учнів художніх шкіл, а потім діти намалювали ескізи скульптур, які б вони хотіли бачити на свої ігрових майданчиках. Зі 105 малюнків журі відібрало 10, за якими вирішено було створити металеві ковальські сучасні скульптури. І це вже наступний культурний проєкт “Простір мрій”.
І знову пишемо, виграємо грант, працюємо. На фестивалі ковальського мистецтва ковалі зі сходу та заходу нашої країни створили за цими малюнками металеві скульптури, а ми прикрасили скульптурами дитячі майданчики та парки. До дня народження Маріуполь, селища Мангуш та Сартана отримали оновлені арт-простори для відпочинку всією родиною. Майже 30 років незалежної України в Приазов’ї не встановлюється жодна паркова скульптура, всі ті, що були створені за радянських часів, занепали. І раптом місцеві простори прикрашено сучасною скульптурою, насиченою креативом, майстерністю та дитячої невимушеною енергією.
Цей проект сприяв участі молоді в розвитку культурних просторів міста, розвитку національної культури, мистецтв та ремесл. Він ініціював розробку та проведення знакових культурних подій в Україні, а також розвиток культури регіону і залучення всієї громади до створення таких подій. Спільна робота ковалів з Західної та Східної України створила нові партнерства та сталу міжрегіональну мистецьку співпрацю. Учні мистецьких шкіл від 8 до 15 років Маріуполя, Сартани та Мангуша, які створили ескізи до кованих скульптур, отримали впевненість, що вони мають можливість змінювати світ на краще.
Вікторія Гордієнко,
голова ГО “Колегіум Анни Ярославни Схід”
Маріуполь
Донецької обл.