Перевелась в нашій річці риба, перевелась. – Вечеріє. На пероні дід сидить, чекає останню електричку. Поговорити хочеться. А тут я і молодий хлопець. Вільні вуха.
– Колись сітку поставиш і ранком 200 кг збереш. На рибалку візками їздили. А що зараз – кульочком міряють.Тьху, а не рибалка! Он в наш час ліни були по 30 кг , і то на них казали – мальок А так під 60-80 кг виростали. А в’юни! Вода весною зійде. а ми малими їх бочками набирали. Хоча, кажуть, ще й досі з німецьких ям сомів по 80 кг витягують, Лежать там метрів по чотири. Одного рибака вночі потягнули і потопили – під корчами на третій день знайшли.
– Таке скажете, діду. – Втручається хлопець. – Соми глибину люблять, течію і чисту воду. а що в нашій річці – максимум 3,5 метра, і влітку зацвітає.. То не сом був, а щука. Тут вони як ті крокодили – сам бачив.. Старі, як ті старухи. Он читав, що десь в 90-х роках у нас щуку виловили з катеринівським кільцем Це ж скільки їй років! 200 мабуть було. І важила вона десь за 300кг Щуки – вони невмирущі. А соми в інших місцях водяться Знайомий якось пішов на полювання. Підстрелив качку – собака навчений, поліз діставати. А тут сом виплив і собаку з качкою проковтнув. Так потім того сома півдня сітками тягали. Ледь топором зарубали.. Розрізали, собаку витягнули мертвого, і сома між собою поділили. А ви кажете. риби нема.
Із сутінок прогуділа електричка. Чоловіки розійшлись по вагона.
“Нотатки на колінах”
Наталя Іванченко