Азовська “Меотида”

Меотида – мати моря, годувальниця. Так називали Азовське море греки-переселенці, що прибули на ці землі 250 років тому з Криму. Вони полюбили це тепле море і дали своїм поселенням назви, схожі на свої таврійські колонії. Ялта, Урзуф, Маріуполь – Місто Марії.

Національний природний парк «Меотида» – це 150 кілометрів азовського узбережжя Донеччини – від Кривої коси на сході до Білосарайської коси на заході. НПП «Меотида» – один з двох національних парків Донеччини. Він розташований на землях Нікольського, Мангушського і, зараз окупованого, Новоазовського районів.

Приблизно посередині знаходиться промислове місто Маріуполь, яке не входить до зони національного природного парку. Сусідство з промисловістю, звісно, шкодить довкіллю, флорі та фауні цього унікального степового прибережного регіону.

Море і степ

До парку належить 20 тисяч га, з них 14 тисяч – водна акваторія, затоки та лимани. Середньорічна температура морської води біля 12ºС, а в липні – «як парне молоко», в середньому 27ºС.

Тут, на узбережжі, зустрічаються море та степ. Неглибоке, до 15 метрів, море влітку гарно прогрівається, взимку майже не замерзає. Це гарні умови для життя різноманітної флори та фауни.

Азов’є називають найбагатшим на рибу морем на планеті. На території національного парку вчені нарахували близько 80 видів іхтіофауни, більшість з видів – морські, є прісноводні та прохідні види риб.

Щоправда, за останні кілька десятків років їх стає все менше: і за кількістю, і за різноманіттям. Рідкістю стали всі осетрові. Промисловими лишилися тільки хамса, тюлька та бичок. А на двометрових белугу та тунця можна подивитись тільки в Маріупольському краєзнавчому музеї, у вигляді опудал.

Лимани та лиманні озера на початку літа годують птахів. З середини літа вода з них випаровується і наступає час рослин-галофітів – «тих, що люблять сіль». Вони ростуть на солончаках та морських узбережжях. Це деякі види полину, кермек, інші пристосовані види. Наприклад, солонець трав’янистий нагадує космічну рослину і є сукулентом – його соковиті стебла зберігають необхідну вологу під час спеки.

Солонець солончаковий створює дивні пейзажі. Автор фото О. Бронсков

Про Парк з великої літери

Особливості цієї унікальної території, її ландшафти та світ рослин, птахів приваблюють мандрівників, вчених, дослідників.

Олександр Бронсков, начальник науково-дослідного відділу національного природного парку «Меотида» працює тут з моменту його створення. Говорить про Парк з повагою і захопленням.

Гордість Парку – його пташиний світ. Саме заради його збереження і створювався Парк. У межах Парку знаходяться два водно-болотних угіддя міжнародного значення: «Затока Крива та коса Крива» і «Затока Білосарайська та коса Білосарайська».

Завдяки добре налагодженій охороні з боку Парку на суперпромисловій Донеччині на Кривій косі на початку 2000-х років утворилося поселення гідрофільних птахів, що було унікальним в масштабах Європи. Тут, на кількох гектарах черепашкового пляжу, який майже з усіх боків омивається Азовським морем, гніздилося близько сотні тисяч пар крячків рябодзьобих, річкових та малих, бакланів великих, мартинів жовтоногих та каспійських.

Мартин каспійський, який занесений до Червоної книги України, має лише кілька місць поширення у Європі. Показово, що з початком активної охорони у НПП «Меотида» чисельність цих птахів зросла від маленького поселення до найбільшої колонії у західній частині їхнього ареалу, а колонія рябодзьобого крячка стала однією з найбільших у Палеарктиці (ред. екозона, охоплює Європу, північні частини Азії та Африки).

Справжньою гордістю Парку є перше в Україні успішне гніздування на Кривій косі протягом декількох років кучерявих пеліканів, які знаходяться під глобальною загрозою зникнення і їх залишилося у Світі біля 8 тисяч особин.

Крива коса ніби створена для розмноження птахів. А територія та акваторія мілководних заток Білосарайської коси дуже важливі для відпочинку пернатих під час міграцій і зимівлі. Проте місць, придатних для гніздування, тут мало.

Гніздування пеліканів кучерявих на Кривій косі. Автор фото О. Бронсков

Кулик-довгоніг. Автор фото Г. Молодан

–  Білосарайська коса унікальна у ботанічному сенсі, як осередок дивом збережених рідкісних і зникаючих рослин. На ній нещодавно було виявлено зростання диких гладіолусів – косариків тонких та орхідеї плодоріжки блощичної, які зовсім нетипові для Степової зони України.

Обидва види рослин занесені до Червоної книги України. А популяція цибулі Регеля – виду, який, крім ЧКУ, охороняється ще й Бернською конвенцією, налічує до мільйона рослин і є найбільшою в Україні. Усі ці ботанічні раритети зростають поряд з територією національного парка, тому вченими було запропоновано розширити парк задля їхньої охорони і збереження.

Сколія-гігант на цибулі Регеля. Автор фото О. Бронсков

Дикі гладіолуси – чудо Білосарайської коси. Автор фото О. Бронсков

Діяльність парку та військові дії

Майже половина території та акваторії парку наразі знаходиться на території, не контрольованій Україною. У тому числі це і Крива коса з її колоніальними поселеннями птахів, доля яких наразі фахівцям «Меотиди» не відома.

– З 2014 року співробітники Парку працюють тільки на ділянках парку, розташованих на контрольованій території у Мангушському та Нікольському районах Донецької області. Але навіть і ці ділянки зазнали впливу війни. На деяких з них нині розташовані військові споруди і навіть полігон. Є певні труднощі з веденням Парком рекреаційної діяльності, оскільки через близькість лінії розмежування потік відпочивальників знизився у рази, – коментує дослідник.

Якої допомоги чекає «Меотида» від держави

– Перш за все – уваги. Меотида – єдиний національний парк України, який розділений війною, а вся його матеріальна база залишилася на окупованій території. У 2014-15 роках Парк вижив тільки завдяки допомозі волонтерів.

У 2018-19 роках тодішнім Міністерством екології та природних ресурсів для Парку було придбано нове адміністративне приміщення, автомобіль та катер. А от запити на наукове обладнання залишаються марними. Наукові співробітники вимушені вести свою діяльність за власний кошт, на своєму автомобілі, на своїх комп’ютерах, купувати пальне. Нагальним є також питання оформлення земельних ділянок парку як основи його функціонування, що цілком залежить від наших державних органів.

Відновлення пташиних поселень

Чи прилетіли в цьому році кучеряві пелікани, Олександр точно не знає – достовірних відомостей з Кривої коси науковці не отримують. Але дуже сподіваються на це.

– Наразі завдяки посиленій охороні кінцівки Білосарайської коси там відновилися та поступово зростають пташині поселення крячків та мартинів.

З’явилася колонія мартина жовтоногого (чайки-хохотуньи – рос.) на так званому «пташиному» острові біля селища Білосарайська Коса. До нас навіть навідуються рожеві пелікани, що мають більш високу чисельність, ніж кучеряві.

Усе це дає надію, що відновлення славнозвісних пташиних «базарів» на Білосарайській косі цілком можливе за умови злагодженої співпраці національного парку, місцевих громад і органів державної влади.

Пташеня мартина жовтоногого. Автор фото О. Бронсков

Зберегти та розширити землі національного парку

На жаль, справи з незаконними захватами території не оминули «Меотиду». Навколо парку останні п’ять років точиться боротьба за повернення територій, захоплених під будівництво.

Прокуратура Донецької області веде кримінальні справи відносно незаконного виділення земельних ділянок на території національного парка посадовими особами Держгеокадастру.

Керівництво парку каже, що вже є позитивні рішення судів про повернення 12 ділянок у державну власність. Однак розгляд даних справ – процес нешвидкий, а кількість незаконних ділянок велика, тож можна тільки здогадуватися, скільки часу це триватиме.

– На жаль, особливості нашого законодавства дозволяють ще й дотепер виникнення подібних спірних ситуацій, оскільки екологічні питання фактично не є пріоритетом нашої державної політики. Це наглядно виявилося й у процесі розширення площі національного парка, коли інтереси збереження унікальної флори Білосарайської коси не знайшли відгуку та розуміння у тодішнього керівництва Держгеокадастру (2017-перша половина 2019 року) у Донецькій області, – зауважує Олександр Бронсков.

Дуже важливими є питання про розширення території парку. Оселища унікальних червонокнижних рослин потребують охоронного статусу. Питання довго затягувалось і зрушило з місця лише після втручання екологічного комітету Верховної Ради України і голови облдержадміністрації та зміни керівництва Держгеокадастру.

У жовтні 2019 року відбулась робоча нарада глави області з керівництвом «Меотиди», профільних департаментів ОДА, правоохоронців і обласного управління Держгеокадастра.

Обговорювали, як розширити межі національного парку «Меотида» і не допустити передачі призначених для цього земель у приватну власність.

«Поставив завдання в найкоротші терміни опрацювати всі проблемні моменти, щоб можна було почати роботи по встановленню меж парку, хоча і розуміємо, що зможемо зробити це частково, тільки на контрольованій Україною території», – звітував про зустріч голова Донецької ОДА Павло Кириленко півроку тому.

Наразі, Олександр Бронсков говорить,  що, на жаль, половину планованої площі до того моменту вже було втрачено. Якраз на цій площі парком та місцевими громадами планувався розвиток рекреаційної діяльності, що могло б зробити значний внесок у розвиток Мангушського району і Приазов’я загалом, але не склалося.

Парк і люди

Територія Парку відкрита для відвідувачів. Населені пункти і національний парк співіснують цілком мирно. Тут немає парканів і більшу частину парку можна відвідувати. Тільки особливо цінні у природоохоронному сенсі ділянки, як то колонії птахів, закриті для відпочивальників. Дозволені певні види господарської діяльності. Основне – риболовля. Звісно, що браконьєрство тут не толерується. Місцеві жителі беруть в національному парку дозвіл на вилов риби, і їм ніколи не відмовляють. Риболовля тут не просто хобі, а промисел, спосіб утримувати свою сім’ю. Як і віки тому, Меотида-годувальниця продовжує кормити.

У 2018 році в парку відкрили для відвідувачів екологічну стежку «Шлях вздовж лиманів». Це результат проекту, який з’явився завдяки допомозі «Західноукраїнського ресурсного центру», Мінприроди та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

Проєкт втілювали громадська організація «Азовський патріот» спільно з НПП «Меотида». Разом розробили макети інформаційних стендів, закупили матеріали, організували роботу. Співробітники парку облаштували джерело, мальовничий місток, який веде до джерельного фонтана.

Робили від джерела рівчаки для птахів, опори і кладку містка монтували вручну, бо доступ важкої техніки на територію парку категорично заборонений. Завдяки джерелу тут постійно тримаються гідрофільні птахи.

Джерело цілющої води Меотиди. Автор фото Л. Білозерова

Зараз фахівці парку із рекреації представляють відвідувачам унікальну можливість спостерігати, як протягом року змінюється рослинний ландшафт, як квітнуть характерні для тієї чи іншої пори року рослини.

А в «Меотиді» працюють над новими проектами, важливо зацікавити відвідувачів: туристів та місцевих мешканців. Це допоможе поповнювати природоохоронний фонд додатковими коштами, а головне – виховати шанобливе ставлення до довкілля.

Парку є що показати туристам, подібного до турів в Долину нарцисів на Закарпатті. Наприклад, екскурсії в період цвітіння диких гладіолусів або півників.

Квітуємо усі разом! Півники низькі. Автор фото О. Бронсков

 

Тисни рекламу! Підтримай сайт!