рівень нинішньої Росії – це не Америка

АРАБО-РОСІЙСЬКЕ НАФТОВЕ ПРОТИСТОЯННЯ

дотепно описує Ель Мюрід (Анатолій Несміян), якого одні вважають запеклим російським шовіністом, другі замаскованим українським шпіоном, а треті ‒ фаховим масадівцем:

«Саудівська Аравія ‒ каже Ель Мюрід ‒ вирішила не розмінюватися на дрібниці, повідомивши, що підніме видобуток не до 12 млн барелів нафти, як було оголошено напередодні, а до 13 мільйонів. Тобто, на 3,5 млн більше, ніж сьогодні. У той час як російські компанії зможуть підняти сумарний видобуток не більше, ніж на 0,5 млн барелів. З іншими показниками теж не все добре для Росії.

Важко сказати, на що розраховували в Кремлі, втягуючись у війну при таких сумнівних співвідношеннях. Напевно, генетична пам’ять злодійкуватої молодості підштовхнула хлопців із смітників сплюнути через дірку і запитати у саудитів: “Чё?” З інтелігентами таке раніше проходило.

Саудівці виявилися не інтелігентами, а дикими бедуїнами і питання не зрозуміли. А з урахуванням того, що саудівська верхівка – як державна, так і галузева – має за плечима англійські і американські університети, в яких вона в основному вчилася, а не їздила на різноманітні борцівські турніри захищати честь рідної школи, то арифметику в обсязі перших чотирьох дій знають ліпше кремлівської шпани. І порівнювати показники вміють краще.

Та й про війну їм теж пояснювали не на пальцях, зокрема й про перше і головне правило будь-якої війни, що вона повинна бути короткою і розгромною. І в такій війні ресурси, структури і технології відіграють визначальну роль. Тому саудівці грають не просто на випередження, а вводять у дію всі наявні у них ресурси та козирі. У грі з рівним противником, можливо, така стратегія була б ризикованою, але коли сили зовсім неспівмірні, логічно зробити все швидко і показово.

Якщо метою боротьби є захоплення частини ринку, якою володіє противник, то обсяг нафти, який можна запропонувати ринку, а також премії та знижки грають ключову роль. Коли Саудівська Аравія заллє ринок своїми додатковими трьома з половиною мільйонами барелів, то впихнути на нього російські півмільйона буде важко. Та й частка на ринку, безсумнівно, стане меншою, ніж до війни.

Найпростіша відповідь на питання: чому Росія вирішила затіяти війну на нафтовому ринку – банально не прорахували можливу відповідь. Вирішили взяти на переляк. Варіант, що не злякаються, взагалі не враховувався. Всі інші пояснення виглядають набагато складнішими, тим більше, що інтелектом предками заповіданий бог нинішніх явно обділив. Кремлівські не вміють грати в складні операції. Що, до речі, прямо зараз демонструє Путін зі своїм недо-держпереворотом, який перетворюється в непристойний звук і починає так само пахнути.

Вочевидь, війна буде короткою. Якийсь час піде на те, щоб зрозуміти, що відбувається, ще якийсь – щоб придумати, як повідомити про небувалу перемогу, а потім побіжать-поїдуть-полетять домовлятися. І не араби полетять, а наші, вітчизняні урки. А куди діватися?

Байки про те, що це ми не з арабами, а з американцями воюємо, з їх сланцевою нафтою – це взагалі за межею реального. У США настільки складна економіка, яку кремлівські не те що побудувати – зрозуміти ніяк не в змозі. Дезорганізувати її пострілом в своє власне коліно – це, звичайно, верх геніальності нашого керманича. Він, схоже, перегрівся від кількості проблем, які сам створив і сам намагається в ручному режимі розрулювати. Крім того, треба ж розуміти, що рівень нинішньої Росії – це не Америка. А тепер, схоже, навіть не Саудівська Аравія. Тепер в якості орієнтира – щось на зразок Венесуели або в кращому випадку Нігерії. А якщо «Наше все» таки дорветься довічного терміну володарювання, то і вони скоро стануть недосяжним горизонтом.»

Олександр Ткачук

і

цікаве