Валерій Ясиновський: і пекло видастя йому раєм

Два генотипи, дві несумісні у цивілізованому житті культури: Іллєнко і Пашинський. Перший гідно визнав себе переможеним на окрузі, подякував виборцям. Учинив як Політик і Чоловік.

Другий, змервивши останки гідності, зчинив цілий рейвах на своєму, бо бачте-но йде лише третім. Лемент і хай підняв на все житомирське Полісся, аж цілий підрозділ спецпризначенців на цей ґевулт десантували, з бойового гелікоптера.

“Зачем ты, Миша, так орешь, Давно оргабленный еврей?” Се дотепний Гафт, і його рядки, звісно ж, призначені не Пашинському. Але в цю смердючу історію лягають, як патрон у патронник. Просто ексдепутат нічтоже сумняся дотепер жив-поживав, булку-масло поживав з непохитним переконанням, що давно взяв цей виборчий наділ з усіма його сірими й безборонними посполитими в довгострокову оренду. Що це його та його вибраного роду пожиттєва рента. А може, й князівство.
І тепер, наполегливо гнаний людьми утришия геть, учепився у “своє”, як рябко у маслак, – панічним сталевим хапом. Гарчить, шкіриться, кидається і навіть густо пінить.

… Очевидячки, десь там, у прихапаній виборчій пущі, – сухий дуб, а на ньому кута скриня, а у ній сирливий заєць, а у ньому брехлива качка, а у качці депутатське яйце, а за його позолоченою шкаралущею – тонюсінка голка, на вістрі якої жевріє житухою персональна НЕДОТОРКАННІСТЬ.
Дістанеться ця голка богині Немезиді – і пекло видастя йому раєм. Така смердюча твань “по ділах його” розверзнеться – од самого виду очі юшкою стечуть…

Валерій Ясиновський

і

ютос