ти консультант з питань сексу, це більш ніж цікаво

Увага: матеріал тільки для дорослих!

Як будь-який лікар чи психотерапевт, сексолог Пітер Седдінгтон мусить зберігати історії пацієнтів у таємниці, не підриваючи їхньої довіри. Тому приклади, які він наводить, лише приблизно відтворюють проблеми різних молодих людей, з якими він працював за свою багаторічну кар’єру.

Я обговорюю з людьми найінтимніші подробиці їхнього життя, тоді як вони майже нічого про мене не знають; утім, так і має бути.

Я – сексолог, тож до мене звертаються з будь-якими проблемами статевого життя: від болісних відчуттів під час сексу до еректильної дисфункції чи вагінізму (розладу, коли вагіна стискається при спробі проникнення).

Якщо клієнт питає мене: “Ви одружені?” – я відповідаю, що так, бо було б дивно це приховувати. Та, окрім загальної інформації, я не виходжу за межі професійних стосунків. Я – лікар, а не приятель моїм клієнтам. Звісно, з деякими із них у мене складаються приємні відносини, і все ж, моя роль – допомогти їм у подоланні проблем.

У клініці, де я працюю, кожен кабінет облаштований як вітальня у звичайному будинку, в якій, однак, ніхто не живе. Тож у моєму кабінеті є три зручні крісла – для мене і клієнтів. Я не тримаю там сімейних фотографій чи якихось улюблених речей і у такий спосіб витримую дистанцію.

Я приймаю як пари, так і індивідуальних клієнтів – таких, що наразі не мають партнерів або мають, але хочуть консультуватися наодинці. Наприклад, кілька років тому я допомагав 29-річному чоловікові на ім’я Роб, який скаржився на тривогу в інтимних стосунках: його нова подруга виявилася досвідченішою за нього, і він хвилювався, що не задовольняє її. Він дуже соромився і не хотів казати їй, що звернувся до сексолога.

Під час нашої зустрічі я попросив Роба уявити, що вони з подругою помінялися ролями. Чи змінилося б його ставлення до Келлі, якби це вона була менш досвідченою? Звісно, він швидко усвідомив, наскільки це неважливо, і запросив Келлі взяти участь у терапії. Щойно вони почали приходити разом, до Роба повернулася впевненість. Йому допомогло те, що він чесно визнав свою тривогу і припинив удавати, нібито знає і вміє більше, ніж насправді.

Більшість моїх клієнтів – це люди віком від 27 до 43 років. Всупереч стереотипу, молоді люди не так вже й бояться звертатися до сексолога. Навпаки, за 15 років моєї кар’єри до мене приходять дедалі більше молодих людей, так само як і набагато старші, які розпочинають нові стосунки у доволі зрілому віці.


Нині сексуальні проблеми вже не такі табуйовані. Напевно, через вплив порнографії та зміну очікувань щодо сексу, нинішні люди мають дещо інакші проблеми й стикаються з ними раніше у житті. Зокрема я працюю з 16-17-річними підлітками, яких турбують різні питання: від втрати ерекції до пошуку своєї сексуальної ідентичності. За даними Relate, – організації, в якій я працюю, – у 2018 р. понад 42% клієнтів одного з наших центрів сексуальної терапії склали люди віком до 35 років.

І навпаки, моєму найстаршому клієнту було 89 років. Цей чоловік за кілька років до того зустрів нове кохання, але, на жаль, у пари виникли проблеми із сексом. Вони разом звернулися до сімейного лікаря, але той, схоже, був шокований самим фактом того, що їх досі цікавить секс. Звісно, це їм не допомогло, тому вони прийшли до мене.

Багато хто приходить до сексолога вже після сімейного лікаря. Часто людям треба лише можливість детально обговорити з кимось свою проблему. Більшість хвилюється – деякі пари навіть припускають, що їм доведеться продемонструвати свої сексуальні проблеми у моїй присутності. Зовсім ні!

Один з наймолодших моїх клієнтів – 17-річний хлопець, що мав проблеми з ерекцією. Вони з дівчиною спробували зайнятися сексом, але ерекція зникла. Згодом вони розійшлися, і він вбачав причину саме у цьому. Він намагався сексуально самоствердитись у випадкових зв’язках, заспокоюючи нерви алкоголем, але це не спрацьовувало. Він не знав, що й робити. Потім йому сподобалась однокласниця – і здалося, що він їй теж подобається. Та негативний досвід заважав йому зробити перший крок.

Він звернувся за порадою до сімейного лікаря, але той відповів, що він ще дуже молодий, і все владнається саме собою. В приймальні у лікаря хлопець побачив рекламний буклет нашого центру сексуальної терапії – й вирішив звернутися до нас. На нашій першій зустрічі він дуже хвилювався – весь час був червоний, як рак

Кожен випадок відрізняється від інших – цього разу моя роль полягала переважно у сексуальній просвіті. Ми розглянули анатомічні малюнки й обговорили фізіологічні аспекти ерекції – як вона з’являється і як утримується. Я допоміг йому зрозуміти, що головна причина його невдач – це тривога.

Я дав йому домашнє завдання: стимулювати ерекцію, а потім втратити її тричі – щоб переконатися, що він може її відновити. Поступово він набував впевненості, і для розв’язання проблеми нам вистачило лише семи консультацій.

Приблизно за місяць після завершення терапії він зазирнув до нас у центр і передав мені записку, де розповів, що почав зустрічатися з тією однокласницею і мав сподівання, що скоро вони займуться сексом.

Перш ніж стати сексологом, я працював у школі-інтернаті для дітей з особливими потребами. Я бачив, що батьки таких дітей нерідко виснажені пошуками найкращої школи і взагалі тим, щоби забезпечити своїм дітям потрібний догляд і виховання.

Це позначалося на подружніх стосунках. Мені дуже захотілося їх підтримати. Два роки, паралельно з цією роботою, я вчився на сімейного консультанта, а тоді змінив роботу і почав допомагати безпосередньо парам.

Працюючи з клієнтами над проблемами у стосунках, я часом помічав, що головні їхні проблеми – не лише емоційні, а й сексуальні. Тож я вирішив навчитися ще й сексуальній терапії, щоби допомагати людям на всіх рівнях.

Невдовзі по тому, як я отримав кваліфікацію сексолога, до мене прийшли Метт і Алекс – гомосексуальна пара, які дуже любили один одного, але потребували допомоги в інтимному житті. Одному з них було злегка за двадцять, іншому – близько тридцяти.

На першій зустрічі вони дуже соромились: постійно вертілися на кріслах і уникали прямих відповідей на мої запитання. Вони не хотіли відверто говорити про свої сексуальні практики (наприклад, анальний секс) і, схоже, нервували, що їхня орієнтація виявиться для мене неприйнятною. Я запідозрив, що їхня проблема пов’язана з питанням ерекції, і мимохідь це зауважив – а також дав зрозуміти, що про секс можна говорити чесно і відверто.

Еректильні проблеми і передчасна еякуляція – найпоширеніші причини, з яких до мене звертаються чоловіки. У гомосексуальних стосунках психологічний тиск ще більший, бо є очікування, що в обох партнерів буде потужна ерекція (тоді як у гетеросексуальних стосунках чоловік і жінка не можуть безпосередньо порівняти рівень свого збудження).


Я задав Метту і Алексу вправу на дотики, спрямовану на те, щоби зняти з інтиму психологічний стрес. По черзі один партнер мав гладити і торкатися другого протягом тридцяти хвилин – досліджувати його тіло й спостерігати, що приносить йому насолоду. При цьому вони мали бути оголені, але не торкатися статевих органів. Мета цієї вправи – не освоїти нові методи прелюдії, а зосередитися на тактильних відчуттях.

З часом вони перейшли до доторків абсолютно скрізь і навчилися краще збуджувати один одного, перш ніж переходити до статевого акту. Вони дуже старалися і ставилися до “сеансів дотику” як до побачень: запалювали свічки, вмикали романтичну музику. На щастя, впевненість Метта швидко зросла.

Приблизно після 15 тижнів терапії у Метта з Алексом відбувся статевий акт. Ще за кілька тижнів вони сказали, що невдач у них більше не трапляється. Через три місяці після завершення терапії вони прийшли до мене на контрольну зустріч (я проводжу таку зустріч через деякий час, щоб оцінити міцність і тривалість результату). Вони виявляли багато ніжності один до одного й сказали, що планують одружитися! Було радісно почути, що вони подолали свої проблеми і тепер щасливі.


Мої друзі вважають, що в мене надзвичайно цікава робота. Людей взагалі цікавить діяльність консультанта – та коли кажеш, що ти консультант з питань сексу, це більш ніж цікаво – це інтригує!

Деякі друзі всіляко уникають теми сексу, коли я поруч, і почуваються незручно, якщо її зачепити. Інші ж, навпаки, охоче розповідають мені про свої статеві проблеми.

Кілька приятелів питали, чи не надам я їм професійну консультацію: їм простіше обговорювати подібні питання зі знайомою людиною. Втім, я мусив відмовляти: важливо, щоби вдома я міг “відключитися” від своєї роботи, і професійна етика не дозволяє консультувати друзів та рідних.

Сексуальні проблеми часто вкорінені у травмах минулого, наприклад, насильстві чи зґвалтуванні. Одна клієнтка, яка потерпала від вагінізму, в дитинстві чула, як її мати ледь не померла під час пологів, народжуючи її брата. На нашій другій зустрічі ми провели екскурс в її минуле: я розпитав її про дитинство, батьківську сім’ю і перший сексуальний досвід. Мері розповіла мені про цю травму. Ще зовсім маленькою дівчинкою вона чула крики матері й коментарі родичів, що та, напевно, не виживе.

Щоб допомогти Мері подолати страх перед проникненням у вагіну, ми вдалися до методів когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), які досліджують нашу мимовільну реакцію на ті чи інші стимули. Я навчив її розслабляти м’язи тазового дна і дав завдання самостійно застосувати так звані “вагінальні розширювачі”: гладенькі ковпачки, схожі за формою на тампон, які допомагають жінці звикнути до того, що в її вагіну щось проникає. Спочатку використовуються розширювачі меншого діаметра, які поступово замінюються на більші.

Якби ще на початку кар’єри я не навчився відокремлювати професійне життя від особистого, я б не вижив на цій роботі. Часом доводиться вислуховувати складні і сумні історії. Я мушу лишати їх у клініці, а не носити за собою – консультант, який сприймає страждання клієнта, як свої особисті, втрачає ефективність.

Втім, щасливих моментів не менше, ніж сумних. Часом я отримую від колишніх клієнтів листівки чи повідомлення: “Дякуємо за вашу допомогу – ми чекаємо на дитину!” Одна подружня пара щорічно шле мені листівку – і так уже дванадцять років. Вони навіть назвали на мою честь одного з своїх дітей – це велика честь для мене!

Гадаю, така робота, як у мене, має бути за покликанням серця, адже оплачується вона не надто високо. Та коли бачиш, що люди прислуховуються до твоїх порад і змінюють життя на краще, – це неймовірне відчуття!

Записала Наташа Прескі

ввс

і