В Іспанії на виборах, які пройшли цієї неділі, правляча Соціалістична партія здобула очевидну перемогу, але при цьому не отримала абсолютної більшості місць в парламенті.
Соціалістична партія, на чолі якої знаходиться нинішній прем’єр-міністр Педро Санчес, отримала 123 місця в парламенті та отримала на три мільйони більше голосів, ніж її головний конкурент — правоцентристська Народна партія, яка зазнала фіаско, отримавши лише 66 депутатських мандатів.
Погані результати Народної партії можна пояснити тим, що частина її прихильників проголосували за правоцентристську партію “Громадяни” (57 депутатів), а інші — за головну сенсацію цих виборів, ультраправу партію Vox, яка вперше проходить у парламент.
Але для того, щоб сформувати уряд, соціалістам знадобиться підтримка інших партій. Для отримання парламентської більшості коаліція повинна контролювати не менше 176 місць.
Латиноамериканська служба BBC розглянула три можливих варіанти розвитку подій в Іспанії.
1. Угода з лівими та іншими невеликими партіями
Деякі аналітики вважають, що якщо Педро Санчес хоче залишитися прем’єр-міністром, то найбільш природним союзом для Соціалістичної партії була б угода з лівою партією “Подемос”, яка підтримує Санчеса з 2018 року і вже заявила, що готова це зробити знову.
Однак від партії “Подемос” до парламенту потрапили лише 42 депутати — і цього недостатньо для формування керівної коаліції.
Таким чином, при такому сценарії Соціалістичній партії потрібна підтримка інших невеликих партій в парламенті, в тому числі з боку баскських і каталонських націоналістів.
Але і цього може не вистачити. У Соціалістичної партії 123 місця в парламенті, у “Подемос” — 42, у Баскської націоналістичної партії — шість, у “Канарської коаліції” — два, у регіональної партії Кантабрії — одне, і у партії Compromís теж одне. Загалом виходить 175 депутатів і для більшості не вистачатиме підтримки одного парламентаря.
Іншими словами, Санчесу буде необхідна підтримка також з боку партій, які активно виступають за незалежність Каталонії — але в такому випадку від нього відвернуться інші члени можливої коаліції.
Ситуація складна і потребує тривалих і кропітких переговорів.
Оскільки Народна партія і Vox навряд чи погодяться увійти в коаліцію з соціалістами, Санчесу належить спробувати укласти союз з усіма іншими лівими партіями, каже Луїс Орріолс, професор політології з мадридського університету Карлоса III.
Аналітик Пабло Еспарса каже, що подібна суперечлива ситуація, за якої для формування центрального уряду в Мадриді необхідна підтримка сепаратистських партій, виникає в Іспанії вже кілька десятиліть.
Наприклад, у 1993 році глава Соціалістичної партії Феліпе Гонсалес виграв вибори, але його партія не набрала абсолютної більшості місць у парламенті. Йому довелося формувати уряд за допомогою каталонської сепаратистської партії “Конвергенція і Союз” (Convergència i Unió, CiU).
Те ж саме відбулося після виборів у 1996 році — на цей раз домовленість із каталонськими сепаратистами уклала “Народна партія”.
Але якщо раніше загально іспанські партії йшли на співпрацю з сепаратистами, то тепер, якщо вони знову це зроблять — їм доведеться розплатитися своїм політичним капіталом, каже Луїс Орріолс.
2. Правління за відносної більшості
Якщо Санчесу не вдасться зібрати коаліцію з 176 депутатів, іспанське законодавство передбачає можливість формування уряду партією, яка набрала відносну більшість — тобто більше, ніж будь-яка інша партія.
Відповідно до 99-ї статті конституції, якщо парламент не обирає когось керівником парламенту абсолютною більшістю голосів, то через 48 годин має відбутися повторне голосування, і переможе кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів (не обов’язково абсолютну).
Але в такому разі Санчесу і Соціалістичній партії буде потрібно переконати деяких депутатів від опозиції утриматися від голосування, бо інакше він буде покладатися на голоси депутатів від каталонських сепаратистів.
3. Угода з партією “Громадяни”
Альянс між Соціалістичною партією та правоцентристською партією “Громадяни” (Ciudadanos) забезпечив би Санчесу достатній рівень підтримки серед депутатів парламенту.
У такому випадку йому вдалося б створити стабільний уряд з 180 депутатів (“Громадяни” отримали 57 мандатів).
Багато виборців, які дотримуються центристських переконань, вітали б таку коаліцію, оскільки вважають обидві партії помірними.
Але не всі члени Соціалістичної партії були б цьому раді. Крім того, створення подібної коаліції вже відкинув лідер “Громадян” Альберт Рівера.
У неділю, коли Педро Санчес виступив перед своїми прихильниками, оголосивши про перемогу на виборах, багато хто з них вигукував: “З Ріверою — ні! З Ріверою — ні!”
Інші при цьому кричали “Так, це можливо!” — натякаючи на можливий повторний союз із “Подемос”.
Сам Санчес заявив, що почув своїх прихильників, проте не збирається повністю відмовлятися від ідеї можливої співпраці з “Громадянами”.
Лідер “Громадян” Альберт Рівера вже заявив, що, з його точки зору, соціалісти збираються сформувати уряд з партією “Подемос”.
Під час передвиборної кампанії він жорстко критикував Соціалістичну партію і, очевидно, позиціював і себе, і свою партію як основну опозицію соціалістам.
ввс