Інколи перед людьми націоналістичного світогляду постає ділема – працювати на партію чи рятувати націю?
Націоналістам за світоглядом, організованим чи індивідуально діючим (наприклад в царині теорії, публіцистики, наукових досліджень чи у професійній сфері, на посадах) простіше вибирати лінію націєтворення, бо вони менш унезалежнені від виборців, рейтингів, конкуренції ніж організовані націоналісти, які належать до організацій чи партій.
Партія – це частина, сегмент політичного простору, привязка до електорату, його сподівань. Якщо електоральна база для націоналістичних партій є малою, то які б чисті, чесні, розумні, професійно адекватні націоналісти перебували у партіях, за них проголосує лишень незначна частина народу.
Вони можуть, для прикладу, лікувати певний хворий орган суспільства, але не поширюють свої можливості на лікування всього організму.
Все пізнається у перемінах, часі і, при наполегливій праці націоналісти, з часом, можуть стати головними лікарями хвороб у державі і спільноті, зможуть забезпечити здоровя нації.
Цьому мають сприяти вивірені політичні вибори і рішення.
Націоналізм передбачає надавати пріоритет нації перед партією чи, навіть, політичним рухом, якщо цей рух чи партія не забезпечують політичного домінування в конкуренції і не охоплює всю націю, не будує її.
Чимало партій взяло участь у президентських виборах з метою тренінгу, політичного “розігріву” як першого етапу у майбутній парламентській виборчій кампанії.
І деякі з них, як бачимо, наростили партійний рейтинг.
Проте є важливим, при якому президенті відбуватимуться ці парламентські вибори, при якій політиці, чи буде вона проукраїнською чи з креном у московські обійми.