Україна звернулася до урядів усіх країн, де працюють російські культурні центри “русский дом”, із закликом обмежити їхню діяльність та повністю закрити ці осередки. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що мережа становить загрозу для національної безпеки.
“Не можна недооцінювати когнітивний вимір сучасної війни. Росія веде глобальну боротьбу за свідомість людей через розгалужену мережу інструментів і каналів, зокрема “россотрудничество” та так звані культурні центри “русский дом”. Фактично вони слугують інструментами дезінформації, дестабілізації та шпигунства”, – наголосив Андрій Сибіга.
Варто зауважити, що одним з ключових елементів “гібридної війни”, яку протягом останніх 20 років російські спеціальні служби ведуть проти України та її партнерів – країн західної демократії, є діяльність так званих російських “культурних центрів”.
Специфіка роботи російських спеціальних служб полягає в тому, що за допомогою “культурних центрів”, що фінансуються і контролюються урядом країни-окупанта, вони намагаються сформувати в інформаційному полі країн Європи політичні “групи підтримки”, які б просували альтернативну проросійську думку.
Фонд Горчакова створено 2010 року за розпорядженням тодішнього президента рф Медведєва. Офіційні завдання фонду: просувати зовнішньополітичні інтереси росії, формувати за кордоном сприятливий для росії громадський, політичний і діловий клімат; залучати до зовнішньополітичних процесів інститути громадянського суспільства.
Утім, як свідчать факти, реальна робота співробітників фонду суттєво відрізнялася від задекларованих статутних цілей.
Так, у 2012 році Фонд Горчакова вперше згадується в звіті Бюро по захисту Сатверсме (Латвія) – військового інституту державної безпеки Латвії. У звіті бюро говориться, що Фонд Горчакова здійснює фінансову допомогу для заходів, метою яких є імітація підтримки громадянського суспільства.
Латвійська контррозвідка зафіксувала, що Фонд Горчакова спільно з “Фондом підтримки і захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном” здійснювали фінансову допомогу для заходів, метою яких було створення псевдопідтримки зовнішнього та внутрішнього політичного курсу Кремля.
Надалі аналітики SAB констатували, що приховані цілі Фонду Горчакова повністю збігаються та координуються з інтересами російських спецслужб.
Цей звіт SAB став початком офіційного визнання Фонду Горчакова загрозою національній безпеці країн Балтії.
У березні 2013 року ще одна балтійська країна – Естонія – відмовила у в’їзді п’ятьом співробітникам фонду, які мали би приймати участь у роботі конференції “Балтійський діалог-2013”. Свою відмову естонські чиновники обґрунтували тим, що “надана інформація, що підтверджує мету і умови запланованого перебування, була недостовірною”.
За інформацією українських спеціальних служб, Фонд імені Грочакова виступає легальним прикриттям створення так званих “вербувальних центрів” і просунення інтересів російських спецслужб у культурно-політичне і фінансово-економічне життя країн, на території яких діють представництва організації.
На території України початок активної діяльності співробітників Фонду імені Горчакова припадає на період перебування при владі екс-президента України Віктора Януковича. В 2013 році у Києві, на базі одного зі столичних вузів, співробітники фонду організовують роботу “інформаційного центру”, який організовує для студентів дипломатичні семінари і зустрічі.
На жаль, лише у лютому 2015 року співробітники Служби безпеки України закрили розташований в Києві російський фонд підтримки дипломатії імені Горчакова, звинувативши його співробітників у антидержавній пропаганді.
У відомстві додали, що до СБУ звернулися патріотично налаштовані студенти, обурені антиукраїнською пропагандою, яка проводилася представниками фонду. “Правоохоронці встановили також, що під час проведення занять викладачем однієї з гуманітарних дисциплін українського вишу, яка була функціонером фонду висловлювалась підтримка військової агресії на сході України, анексії АР Крим тощо”, – наголосили в СБУ.
Крім Фонду імені Горчакова, у країнах Європи під егідою російських посольств і під дипломатичним прикриттям успішно працюють й інші російські “центри культури і дружби”.
В Італії такими центрами є “россотрудничество” і “российский центр науки и культури”. Цікаво, що обидві, формально незалежні одна від одної, структури очолює Олег Осипов, професійний журналіст, який більше 20 років пропрацював кореспондентом інформагентства ТАРС, як у Москві, так і за кордоном.
З 2010 року при посольстві рф в Італії починає активну роботу представництво російського урядового агентства “россотрудничество”, створеного з офіційними цілями зміцнення двосторонніх зв’язків між Італією і росією в культурно-гуманітарній сфері, сприяння у встановленні контактів у галузі науки і спорту й надання підтримки співвітчизникам.
24 листопада 2011 року в центрі Риму в Palazzo Santacroce був відкритий російський центр науки і культури (РЦНК). На відкритті Центру глава представництва “россотрудничества” в Італії Олег Осипов зауважив, що “РЦНК в Римі – це тільки перша ластівка. Надалі ми плануємо розширювати діяльність і на інші області, де проживають великі громади наших співвітчизників. І ми націлені на Мілан, Венецію, Флоренцію і Неаполь”.
Серед “організацій співвітчизників”, які отримують організаційну і фінансову підтримку з боку РЦНК, – культурна асоціація “русское поле”, яку очолює емігрантка з росії Катерина Корнілкова. Корнілкова регулярно відвідувала окуповані проросійськими бойовиками українські міста Луганськ і Донецьк, де зустрічається з ватажками терористів. В Італії очолювана нею організація періодично проводила акції на підтримку так званих “Л/ДНР”.
Крім підтримки “організацій співвітчизників”, РЦНК проводить тематичні семінари, на яких присутні представники італійських політичних партій і громадських організацій. Так, одним із постійних гостей цих заходів є активіст “Товариства партизан Італії” Сільвіо Марконі, член партії “Комуністичне Відродження Італії”. Марконі відомий тим, що навесні 2016 року видав книгу “Донбас. Чорні нитки пам’яті видалені”.
Активну політичну діяльність в Італії веде і дочка Осипова – Ірина, яка є президентом асоціації “РІМ” (російська – італійська молодь).
З 2014 року Осипова підтримує особисте знайомство з Андреа Пальмери. У 2014 році, втікаючи від італійського правосуддя, він прибув на окуповану територію Луганської області, де під псевдо”Генералісимус” вступив до лав незаконного збройного формування — батальйону “Призрак”. Окрім безпосередньої участі в бойових діях, Пальмері став ключовою фігурою в координації італійських найманців. Він займався вербуванням нових бойовиків у європейських ультраправих колах, організовував їхній транзит на Донбас та матеріальне забезпечення.
У березні 2024 року Верховний касаційний суд Італії виніс Пальмері вирок — 5 років позбавлення волі за незаконне найманство та вербування людей для бойових дій за кордоном. Оскільки Пальмері переховується на окупованій території України і навіть отримав паспорт РФ, на нього видано міжнародний та європейський ордери на арешт.
На вуличних акціях, які проводить Осипова, аналітичним відділом ГІ “Права Справа” зафіксована присутність місцевих активістів “Координаційної ради солідарності з Донбасом”, засновником якої є Ораціо Ньєррі – політолог, лідер руху “Міленіум”, головний редактор журналу “Номос”. Абсолютно невипадковою виглядає участь Ньєррі у роботі “Міжнародного російського консервативного форуму”, що проходив у Санкт-Петербурзі. Ньєррі створив і очолив “Координаційну раду солідарності з Донбасом” в Італії. Ця організація роками займалася відбілюванням воєнних злочинів рф, збором коштів для підконтрольних Кремлю угруповань та організацією антиукраїнських мітингів у європейських містах.
Іншим учасником форуму від Італії був іще один італійський друг Осипової – Лука Бертоні, представник партії “Ліга Півночі”. “Ліга Півночі” – північно-італійська сепаратистська партія, яка виступає за надання провінціям П’ємонт, Венето та Ломбардія незалежності, тобто створення нової держави зі столицею в Мілані. Показовим є той факт, що у березні 2017 року керівництво партії “Ліга Півночі” та російська партія “Єдина росія” підписали угоду про взаємодію для сприяння економічному та культурному співробітництву.
Лише у квітні 2024 року під шаленим тиском італійського суспільства, опозиції та партнерів по коаліції (зокрема Джорджії Мелоні) партія “Ліга Півночі” була змушена офіційно заявити про анулювання цієї угоди, назвавши її недійсною після нападу Росії на Україну.
6 липня 2017 року в Мілані пройшла чергова антиукраїнська конференція за участі депутата парламенту регіону Ломбардія Вітторіо Песато та генерального консула країни-окупанта в Мілані Олександра Нурідзаде. Тема конференції – війна на сході України та начебто недотримання українською стороною Мінських угод.
Того ж дня у Відні за підтримки посольства рф в Австрії, російсько-австрійського товариства дружби ORFG проходить так звана “благодійна виставка малюнків дітей Донбасу”.
6 липня 2017 року в Мілані в будівлі парламенту регіону Ломбардії проходила антиукраїнська конференція за участі депутата парламенту регіону Ломбардія Вітторіо Песато та генерального консула рф в Мілані Олександра Нурідзаде. Тема конференції – війна на сході України та недотримання українською стороною Мінських угод. Серед запрошених – науковий дослідник університету Серена Джусті, журналісти Франческо Таяні, Себастіанo Капуто. Себастіано Капуто у квітні 2017 року перебував із візитом в окупованому Луганську.
7 липня 2017 року аналітичний відділ ГІ “Права Справа” оприлюднює інформацію про плани російської сторони щодо проведення 12 липня 2017 року в Римі конференції, яка буде проходити під антиукраїнськими гаслами. За інформацією “Права Справа”, для участі у конференції мали бути запрошені італійські депутати від партії “Брати Італії”, а саме: Акілле Тотара, Мауріціо Марроне та Даніеле Макріс, який позиціонував себе, як “президент Італійського центру культури” так званої “ЛНР”.
Оприлюднення цієї інформації ГІ “Права Справа” за п’ять днів до події дозволило привернути увагу МЗС України, посольства України в Італії та італійських правоохоронних органів, що суттєво зіпсувало росіянам очікуваний медійний ефект “офіційності” цього заходу.
11 лютого 2019 року проросійські сили оголосили про відкриття в італійській Вероні так званого “представництва ДНР”. За словами керівника “представництва” Пальмаріно Дзоккателлі, воно “має відповідний мандат МЗС ДНР”, а сам він неодноразово відвідував ОРДЛО, а також сприяв візитам на окуповані регіони України італійських політиків.
Відкриття “представництва ДНР” у Вероні українські дипломати назвали “ганебною дією” і “антиукраїнською провокацією місцевих проросійських сил”, сценарій якої був написаний “кремлівськими ляльководами”.
У лютому 2020 року президент України Володимир Зеленський закликав італійську владу закрити “представництва ЛДНР”. Під час зустрічі в Римі з прем’єр-міністром Італії Джузеппе Конте Зеленський заявив наступне: “Я звернувся до прем’єр-міністра з тим, щоб були закриті незаконні офіси “ДНР” та “ЛНР”, які відкрилися у кількох містах Італії. Ми отримали інформацію, що найближчим часом ще одне представництво може відкритися в Калабрії. Він все це записав, сказав, що розбереться. Все буде по закону, чесно. Після цього він мені передзвонить. Я буду чекати не на слова, а на дії”.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну, ЄС запровадив санкції проти “россотрудничество”. Внаслідок цього “русские дома” припинили діяльність у Словенії, Словаччині, Хорватії, Північній Македонії, Чорногорії та Румунії.
У 2023 році в Данії викрили співробітників російських спецслужб, які займалися промисловим шпигунством через місцевий “русский дом”.
Своєю чергою, у листопаді 2025 року уряд Молдови ухвалив рішення про закриття російського центру науки і культури в Кишиневі, відомого як “русский дом”. Влада країни назвала установу інструментом гібридного впливу Кремля. Подібний крок навесні здійснив Азербайджан, заявивши про неприпустимість втручання у внутрішні справи.
Звертаю увагу, що не протидіяти цій антиукраїнській вакханалії російських “культурних центрів” – це грати на боці ворога, полегшуючи йому виконання програмових завдань. А основним завданням цих “центрів”, які виступають як російські “агенти впливу” за кордоном, є зрив інтеграційних процесів України в європейські економічні та політичні структури, створення інформаційного супроводу для скасування введених Європою санкцій проти країни-окупанта.
