Ситуація на Костянтинівському напрямку фронту у Донецькій області залишається вкрай складною. За даними Генерального штабу ЗСУ, на цій ділянці Сили оборони щодня відбивають десятки атак. Активні бої точаться як у місті, так і поблизу сусідніх населених пунктів — Іванопілля, Іллінівки, Новоселівки та Новопавлівки.
Росіяни наполегливо намагаються розширити “сіру зону” на північний схід від Новодмитрівки. Їхня мета — за допомогою лісосмуг перерізати українські логістичні маршрути, що ведуть до Подільського та Червоного.
Ситуація в районі Костянтинівки. Графіка: deepstatemap.live
На північний схід від міста точаться бої за висоти та лісосмуги. Росіяни намагаються просунутися на ділянці між Іллінівкою та Новодмитрівкою, але наражаються на українські контрудари.
Тривають щільні контактні бої у приватному секторі селища Іллінівка, яке безпосередньо прилягає до західних меж Костянтинівки. Селище перебуває у динамічній “сірій зоні”.
Ситуація у селищі Бересток є вкрай важкою — населений пункт окупований російськими військами та перетворений на важливий плацдарм для штурму Костянтинівки. Селище розташоване на височині, що має критичне значення для південного флангу оборони Костянтинівки. Окупація Берестка дозволила росіянам встановити візуальний та вогневий контроль над прилеглими низинами.
Противник використовує висоти Берестка для коригування артилерійського вогню та запусків FPV-дронів по логістичних маршрутах Сил оборони.
Праворуч від селища протікає річка Кривий Торець та розташований каскад ставків. Оскільки ця заболочена низина практично унеможливлює контратаки української бронетехніки через воду, російські окупанти використовують її як природний захисний бар’єр для свого флангу.
Війська РФ намагаються просунутися вглиб міста через приватний сектор мікрорайонів Шанхай та Гора. Загрозлива ситуація зберігається на західних околицях Костянтинівки, де російські штурмові групи використовують щільну міську забудову для інфільтрації та накопичення сил.
Ворог майже не використовує важку бронетехніку на відкритих ділянках, оскільки 90% знищується ще на підходах. Замість цього застосовуються малі штурмові групи піхоти — вони намагаються непомітно просочуватися крізь стики українських бойових порядків.
Варто зауважити, що жодного оточення українських сил у районі Костянтинівки немає. Місто стійко утримують підрозділи 19-го армійського корпусу, 93-ї ОМБр “Холодний Яр”, бригади НПУ “Лють” (полк “Сафарі”) та бригади “Хижак”. Українські бійці регулярно проводять успішні зачистки посадок та знищують ворожі вогневі точки.
За інформацією з місця подій, зафіксовано передислокацію російських оперативних резервів на цей напрямок. Це не ротація підрозділів, а саме їхнє поповнення для посилення наступальних дій.
Зауважу, що Костянтинівка має для Кремля важливе значення не лише у військовому, а й у політичному плані. Це місто — південні ворота та невіддільна частина найпотужнішого оборонного вузла ЗСУ на Донбасі (лінія Костянтинівка — Дружківка — Краматорськ — Слов’янськ).
Графіка: deepstatemap.live
Місто історично є великим залізничним та автомобільним вузлом Донбасу. Встановлюючи контроль над Костянтинівкою, ворог повністю перерізає логістичні маршрути, які забезпечували українські підрозділи на суміжних ділянках фронту, зокрема в районі Торецька та Часового Яру.
Значимість міста підтверджує той факт, що російська пропаганда та особисто російський диктатор Путін ще на початку липня відзвітувати про нібито “повне захоплення” Костянтинівки, хоча Сил оборони України досі тримають запеклу оборону у центральних та західних кварталах.
Для російської пропаганди Костянтинівка має ще і символічний політичний та ідеологічний підтекст. За радянських часів саме на місцевому заводі “Автоскло” було виготовлено рубінове скло для кремлівських зірок та облицювання мавзолею Леніна. У 1937 році під керівництвом радянського фахівця зі скла Миколи Курочкіна було вперше зварено унікальне чотиришарове “рубінове” скло, яке здатне було витримувати різкі перепади температур і сильні пориви вітру.
Окупанти активно використовують цей факт для внутрішнього російського споживача, намагаючись надати штурмам міста ідеологічного забарвлення. Тому Костянтинівка їм конче необхідна як політичний символ. Це буде сигнал про нібито здатність окупаційної армії просуватися вглиб української території.
Водночас відзначу і успішні дії українських військових на Часовоярському напрямку. Саме цей фактор не дозволяє російським військам замкнути оперативне оточення Костянтинівки та дають можливість Силам оборони утримувати фланги.
Окремо варто наголосити на важливості утримання мікрорайону Шевченка, що матиме вирішальне значення для довготривалої оборони міста. Цей мікрорайон разом із Південним є головним плацдармом української оборони в місті. Він розташований на захід від каналу Сіверський Донець–Донбас. Наразі ситуація в мікрорайоні оцінюється як надкритична. Оскільки росіяни контролюють більшу частину інших кварталів міста, по мікрорайону Шевченка безперервно завдаються авіаудари КАБами. Наявність ворожих панівних висот ускладнює логістику, але українські бійці успішно знищують штурмові групи, які намагаються просочитися в цей сектор.
Попри це, станом на серпень 2026 року ситуація у Костянтинівці Донецької області є критичною та вкрай складною. Логістика українських підрозділів суттєво ускладнена через постійні удари FPV-дронів і вогневий контроль росіян із панівних висот у районах Часового Яру та Торецька.
Крім того, протягом останнього тижня, російські війська активізували застосування фронтової авіації, зокрема авіабомб ФАБ-3000.
Це свідчить, що в них мало часу. Тому найближчі місяці будуть, якщо не вирішальними, то такими, що характеризуватимуться дуже серйозною активізацією російського наступу.
