Командувач Угруповання об’єднаних сил, генерал-майор Михайло Драпатий став новим головнокомандувачем ЗСУ замість Олександра Сирського.
Про це повідомив президент Володимир Зеленський у своєму вечірньому відеозверненні за 21 липня. “Визначив, що новим головнокомандувачем Збройних сил України стане Михайло Драпатий”, — сказав він.
Своєю чергою Драпатий подякував “президентові за довіру, міністрові оборони за підтримку, а Силам оборони — за новий етап служби”.
Михайло Драпатий-це вольова, енергійна людина, яка не боїться брати на себе відповідальність. Я заочно знайомий із генералом із 2014 року, коли забезпечував оперативний супровід бойових дій у Луганській області.
Драпатий там себе блискавично продемонстрував. У серпні 2014 року підрозділ Драпатого опинився у щільному вогневому кільці на кордоні в Луганській області під постійними обстрілами з території рф. Проявивши особисту ініціативу та взявши на себе відповідальність, Драпатий успішно вивів із оточення 260 бійців та понад 30 одиниць бойової техніки, здолавши під ворожим вогнем шлях у 160 кілометрів.
Це реальний бойовий офіцер, який пройшов усі щаблі із самого низу. Він чудово розуміє, що таке Збройні сили України, саму структуру, її плюси й мінуси.
Драпатий уже неодноразово проявляв себе як кризовий менеджер.
Одразу після початку повторного масованого наступу РФ на півночі Харківщини, бригадного генерала Драпатого призначили командувачем оперативно-тактичного угруповання військ (ОТУ) “Харків”. Під його керівництвом Сили оборони змогли оперативно зупинити просування російських військ у районі Вовчанська та Липців, повністю зірвавши стратегічні плани ворога щодо глибокого прориву.
Крім того, був Покровський напрямок, де українські сили провели контрнаступальні дії та знизили темпи просування росіян. Під його стратегічним керівництвом Сили оборони провели низку локальних контрнаступальних дій, які суттєво уповільнили рух окупаційних військ та завадили швидкому прориву безпосередньо до Покровська.
А це говорить про його організаційні здібності.
Водночас новому Головнокомандувачу доведеться працювати в умовах складної ситуації на фронті. Найбільші виклики наразі зосереджені на Донеччині — на Костянтинівському, Лиманському та вже Слов’янському напрямках, де становище погіршується.
Проте ефективність Драпатого залежатиме не лише від його особистих якостей. Головне питання— чи дозволять новому Головкому сформувати власну команду та проводити необхідні зміни в Генеральному штабі, системі планування й безпосереднього управління бойовими операціями.
Окремим чинником є можливі інформаційні та політичні атаки. Із ними раніше стикалися і Валерій Залужний, і Олександр Сирський, незалежно від ефективності їхньої роботи.
Варто зауважити, що кадрові рішення щодо Головнокомандувачів часто ухвалювалися не з військових, а виключно із політичних міркувань. Саме тому Драпатому важливо отримати достатньо повноважень, щоб його не “зв’язували по руках” зовнішнім тиском та публічними кампаніями.
Окремо звертаю увагу на можливе призначення Євгенія Хмари міністром оборони. Поява представника спецслужб на чолі оборонного відомства може створити окремий центр впливу та стати своєрідною противагою новому Головнокомандувачу.
Система, за якої існують декілька центрів впливу, використовувалася ще за часів Леоніда Кучми. Одну впливову фігуру врівноважують іншою, тому призначення Хмари можна розглядати саме як противагу Драпатому. Якщо призначають генерала СБУ, це означає збільшення можливостей спецслужб. Утім, яке відношення СБУ має до Міністерства оборони? Це абсолютно різний функціонал.
У цьому контексті я скептично оцінюю й подальші перспективи Михайла Федорова. Я припускаю, що колишнього міністра оборони могли використати для загострення конфлікту із Сирським, однак повертати його на посаду вже не планують.
Федоров тепер не розуміє, чому його не повертають на посаду міністра. Тому що використали — і все. Його завдання було торпедувати Сирського, не більше того. Якщо людина за пів року не зрозуміла свого функціоналу, для чого її призначали, це вже питання безпосередньо до Федорова.
Постійні зміни керівництва Міністерства оборони не сприяють стабільній роботі. Кожен новий очільник відомства приводить власну команду, якій потрібен час, щоб розібратися у функціоналі та налагодити взаємодію з військовим командуванням.
П’ятий міністр оборони за цей період жодним чином не створює нормальних робочих відносин у самому міністерстві. Кожен міністр приводить свою команду, якій навіть в умовах війни потрібен щонайменше місяць-два, щоб увійти в курс справ. Це ще одна проблема, із чим може зіткнутися Драпатий.
Зміну військового керівництва на тлі “картонкових” протестів я оцінюю більш ніж критично. Спроби пояснити кадрові рішення як відповідь на настрої вулиці можуть розмивати відповідальність самої влади.
Гра в демократію — “ми почули вулицю” — в умовах війни згубна для держави. Драпатому фактично дають зрозуміти на прикладі Сирського, що він залежить від настроїв вулиці. Начебто подальші кадрові рішення ухвалюватимуться з урахуванням настроїв українського народу. Але це фактично нівелювання або перекладання відповідальності: мовляв, не ми вимагали відставки Сирського.
На мою думку, подальші події покажуть, що насправді стояло за призначенням нового Головкома: реальне зміцнення обороноздатності чи приховане “полювання на відьом”.
Драпатому я бажаю передусім витримки. Він справді позитивна людина, але за нього тривожно.
