“пандемія” атак аеростатів

Здається, світ несподівано накрила справжня “пандемія” атак аеростатів

Спочатку у США три дні роздумували збивати чи не збивати китайський аеростат, який Пекін називав “науковим”, але його маршрут дивним чином пройшов над деякими стратегічними об’єктами США. А після успішної атаки винищувачами F-22, згодом у повітряному просторі Північної Америки американські пілоти збили ще три подібних об’єкти.

Саме тому, можливо, й РФ вирішила не відставати від “тренду” та з 12 лютого почала запускати “повітряні кульки” з кутовими відбивачами. Деякі з них долетіли навіть до Румунії, але спроба їх перехопити винищувачами залишилась без результату.

Збита "повітряна куля" із кутовим відбивачем та як вона виглядає у польоті
Збита “повітряна куля” із кутовим відбивачем та як вона виглядає у польоті

Водночас у Повітряних Силах України наголосили, що те, що запускає РФ – це “не зонди й не аеростати”, а саме “повітряні кульки” діаметром 2-3 метри, до яких прив’язано кутовий відбивач. Зазначимо, що тут скоріш за все, мається на увазі саме характеристика примітивності цих літальних апаратів для того, щоб ніхто не уявляв “космічні аналоговнєтні технології”.

Також у Київський міський військовій адміністрації повідомили, що за 15 лютого було зафіксовано 6 “повітряних кульок”, які могли нести кутові відбивачі та певне розвідувальне обладнання.

Водночас необхідно розуміти, що використання таких “повітряних кульок” тісно пов’язано з самим вітром, від напрямку якого й залежить маршрут польоту.

Й саме через залежність погодних умов аеростати, попри те що по суті були першими літальними апаратами, залишаються специфічними. Хоча, у військовій справі знайшли свої ніші, тим більше, що з першого бойового використання аеростата у 1794 році у Битві при Флерусіу якості повітряного пункту спостереження та розвідки, пройшло доволі багато часу.

Зокрема аеростати й досі використовують у ролі метеозондів у військах й не тільки для прогнозування погоди, але й для отримання даних щодо сили та напрямку вітру для вирахування похибок при стрільбі артилерією. Якщо брати РФ, то в неї на озброєнні можуть зберігати радянські розробки, зокрема аеростати-ретранслятори типу радянських “Выпь-АМ/ПМ”, або постановники завад АРП-АГ, а також аеростати-носії, такі як АН-С1, АН-В1Б та весь необхідний для їх запуску парк наземних машин.

Висотний аеростат СРСР
Висотний аеростат СРСР – https://defence-ua.com/

Також залишається поодиноким й часом на межі з експериментами використання прив’язних аеростатів у якості РЛС, здебільшого у США. Згадати залишається й про аеростати загородження, які, насправді не залишились у далекому минулому.

Tethered Aerostat Radar System - аеростат з РЛС збройних сил США
Tethered Aerostat Radar System – аеростат з РЛС збройних сил США

А щодо розвідувального використання, то це було абсолютно стандартною практикою часів Холодної війни, коли аналогічні аеростати запускались просто у величезній кількості всіма сторонами. Зокрема щодо запущених у бік СРСР, то існує інформація, що з 1956 по 1977 рік було зафіксовано понад 4 тисячі аеростатів, з яких було знищено близько 800.

Більше того, для боротьби саме з аеростатами у СРСР наприкінці 60-х почали розробку спеціалізованого висотного літака М-17.

Насправді збивати на висоті 20 км аеростати - це не зовсім тривіальна задача
Насправді збивати на висоті 20 км аеростати – це не зовсім тривіальна задача

Як “ерзац-бомбардувальники” аеростати також не стали масовим явищем, хоча в перше з цією метою їх використали ще у 1849 році австрійські війська для атаки Венеції. А останнє масове використання у цій ролі аеростатів, які мали назву Фу-Го, здійснили японці у спробі закидати США малогабаритними фугасними та запалювальними боєприпасами. З 1944 року до кінця Другої світової війни було випущено понад 9 тисяч, але жодного впливу на бойові дії вони не мали.

Японський аеростат Фу-Го
Японський аеростат Фу-Го

Водночас подібні аеростати все ж таки є доволі загрожуючим фактором, особливо у випадку польоту на висоті близько 10 км через те, що саме приблизно на цих висотах проходять траси польотів цивільної авіації.

Більше того, це не теоретична, а цілком реальна загроза, бо у 1970 році через зіткнення з метеозондом зазнав катастрофи Ан-24 під Новосибірськом, у результаті загинуло 45 осіб. Аналогічну причину розглядали у 1973 році серед причин катастрофи ще одного Ан-24 під Перм’ю, яка коштувала життя 39 особам, але точна причина встановлена не була. Саме тому запуск будь-яких аеростатів потребує узгоджень із відповідними службами, а самі аеростати можуть бути оснащені транспондерами.

Але відносно загрози для України, то з огляду на все, їх використання РФ дійсно цілком може має на меті проведення розвідки ППО України. А саме заради локалізації позицій РЛС, робота яких може фіксуватися комплексами радіотехнічної розвідки вже на території РФ, або, можливо, й засобами на самій “повітряній кульці”. Але, як вже зазначили у Київський міський військовій адміністрації, точне призначення цих аеростатів стане відомо після їх детального вивчення.

і