Ярина Чорногуз – хочеться додому, але не в цей світ

мій одинадцятий місяць майже безвилазного перебування на Донеччині й Луганщині.

десятки будинків, бліндажів та хат із цих областей наче поселилися в мені, а дороги, автошляхи уздовж кар’єрів і териконів – сняться.

читаю в місцях, де є зв’язок, що світ потроху втомлюється від війни, яку почала росія.

починає пробувати стару риторику, що нам треба змиритися і вмиротворюватися.

вже всі наробили фоточок і відосиків з розбомбленими багатоповерхівками українських міст і цим нікого не здивуєш.

час вмиротворювати путіна, аби вернутися у свій надійний світ комфортного споживацтва.

і взаємодіяти з країною ґвалтівників, вбивць і дегенератів – не така вже й висока ціна.

не думала, що цей світ цього століття здатен так легко легітимізувати масове насильство.

хочеться додому, але не в цей світ.

Ярина Чорногуз

і