Роздуми про війну і політику

Ви звернули увагу, як потихеньку розширюється срач.

У перші днів десять, може, п’ятнадцять. Всі згуртувалися і займалися своїми справами. Зеленський записував звернення до світової спільноти, які йому писали , схоже, нові люди. Не втік. Показав яйця. Молодець.

Армія воювала. Справжні герої цієї війни на чолі із Залужним. Міністри оборони і закордонних справ займалися забезпеченням кожен своєї ділянки на міжнародній арені. Єрмак сидів собі мовчки і не висовувався. А потім раптом (на той час ще підполковник?) Арестович зробив заяву, що, мовляв, це продавлений курс на НАТО в конституцію став причиною війни. Ясна річ,що винний у цій війні Порошенко. Підключився відомий говномет Юра Романенко. Потім Єрмак перервав свою мовчанку і почав молоти всякі дурниці. Подоляк хрінь всяку поров.

Посилилася антизахідна риторика, з якої випливало, що це Захід винен у цій війні. І нарешті викинули 5-й, Прямий, Еспресо з ефірів. Коли людці з ОПУ відчули, що не все так погано, то почали займатися своєю звичною справою – займатися інтригами і цькуванням опозиції. Це при тому, що Порошенко заявив, що них спільний ворог і вони помирилися.

От я собі чухаю потилицю і думаю: там придуркуваті сидять? Вони зовсім не розуміють, що цькування опозиції приведе до розхитування ситуації в середині країни? Вони не розуміють , що цим можуть послабити опір? Влада зазвичай зацікавлена в стабільності. А тут власними руками розгойдує човна.

Невже Зеленський цього не розуміє?

Юрій Луканов

і

ютос