За останні дні майже на всіх каналах і соцмережах відкритим текстом демонструють російські матюки. Без зірочок і пищалок. Що це? Доктор медицини, професор Олександр Харченко з Луцька першим заволав «SOS!». Як письменник і поет, патріот-майданівець, він експромтом написав невеликий вірш-розпачу.
МОВА кацапів – матюччя заполонює всі комірки душ ДІТЕЙ. Це – пряме вбивство мислення! Чи ж не “Подуріла Україна від краю до краю, що із діток України роблять орків зграю?”, – запитує лікар-патріот.
-Це ж духовна зброя росіян: наповнити матюччям Душу українських дітей! Матюки по Україні?!!! Від краю до краю???! Душі наших діточок Матюки вбивають.
Захлинається матюччям Україна-мати. Від росіян зброя Душу добиває. Всюди те матюччя, Мов зграя літає. Схаменіться! Молю, вас, благаю! Хто ще мовить Мовою моєю, Заговоріть лише нею! Вбийте Орків Зброю! Не така є Україна! Спасибі Тополі, Що он візьме проголосить Твою, Мамо, Волю.
Ті єдині українці, Які чують вухом Українці, що по вінця І Душею й слухом. Росіяни ревом, кров’ю Повнять Україну. Припиніть матюччя! ДІТИ! Бо це не є грою. Це ще гірше за ракети, Заб’є Душу гноєм – Українську ! Усвідомте! І йдіть! ДІТИ Боєм. Порятуйте нашу Неню Україну-Мати. Розішліть мої слова Від хати до хати Та добийте сучих синів! Москалів проклятих!!! В основі кацапських матюків – це статевий акт, часто збочений і органи, що беруть в ньому участь.
А що каже історія про матюки? Чи матюкалися українці в минулому? Чи знали матюки козаки?
Насправді слов’яни ніколи не матюкалися. У тому числі у білорусів і українців, як і в поляків, до російської окупації, коли відбувся останній третій поділ Польщі у 1795 році, найгіршіми лайками були лише «курва» (продажна дівка) і «холера» (хвороба). Ні Київська Русь, ні Велике Князівство Литовське, ні Річ Посполита не зберегли жодного документа з матом і жодного розпорядження влади про боротьбу з лайкою, хоча в Московії подібних документів у величезному надлишку.
Міфом є і судження, що «в стародавній Русі матюкалися». У Київській Русі ніхто не матюкався – матюкалися тільки в Московії, але вона-то саме Руссю і не була. Перші згадки про дивну звичку московитів говорити матюками історики знаходять у 1480 році, коли князь Василь III нарівні з сухим законом вимагав від московитів перестати матюкатися. Потім Іван Грозний велів «кликати по торгах», щоб московити «матюками б не сварилися і всякими б огидними промовами кепськими один одного не докоряли».
На Запоріжжі, де на Січі перебував повний інтернаціонал, в тому числі і москалі, побутувало лише ТРИ матюччя: «чорт, срака і курва». Якби не російська окупація, то білоруси (литвини), українці та поляки не матюкалися б і сьогодні. До речі, поляки все-таки майже не матюкаються, а словаки і чехи ВЗАГАЛІ не матюкаються. І це цілком нормально, бо більшість народів світу не знають матюків – як не знали їх і слов’яни, балти, романці, германці. Сексуальна лексика у них вкрай мізерна (у порівнянні з російською), а багато мов взагалі при лихослів’ї не використовують сексуальні теми. Наприклад, французьке «con» передає з різними артиклями назву і чоловічого, і жіночого статевого органу, а межа лихослів’я французів – просто назвати опонента цим словом. І лише тільки в англійській мові, в США на початку ХХ століття, з’явилася лайка «mother fucker», аналога якому немає в Європі, і яке було калькою російських матюків – його і внесли у мову США емігранти з Росії. (див. В. Бутлер «Походження жаргону в США», 1981, Нью-Йорк).
Таким чином, матюки – це зовсім не «породження слов’янського язичництва», бо слов’яни-язичники не матюкалися. Навіть у ХХ столітті українці дуже мало вживали нецензурних слів. В роки Другої світової війни місцеві жителі відразу розпізнавали перевдягнутих НКВДистів в однострої вояків УПА через москальські матюки. Тому що бійці УПА ніколи не матюкалися і не вживали алкоголю. Бо знали, слова Тараса, що «Наша дума, наша пісня Без золота, без каменю, Без хитрої мови, Як Господа слово». Українська мова – це мова Творця, життя на землі. У ній закодована філософія Вищого розуму. ОБРАЗ І СЛОВО МАЮТЬ МАГІЧНУ СИЛУ, ЩОБ ОСЯГНУТИ СУТЬ РЕЧІ. В перших рядках Біблії назване Словом („споконвіку було Слово…” тобто програма). Причому програма, – зазначає Юрій Канигін, – це дуже складна, як за змістом і структурою, так і за технологією реалізації. Людина так зробити не може. Тим паче не може вона з’явитися випадково, „сама по собі”. В українській мові, що не слово, то діамант і кожне слово є базою для дослідження і розкриття його первісної таємничості. Так, наприклад, як розшифровується саме відоме і часто вживане слово «ХОХОЛ», яке москалі часто вживають до нас? Образлива вічна зневага «кацапа» до «хохла» пояснюється тим, що москаль не розуміє походження цього слова, його величі і філософської суті,- наголошував ще у свій час письменник і політичний діяч Володимир Винниченко. Проте, це слово має сакральний зміст і означає, в перекладі з тюрської мови – «Неба Син». (Більш детально чит. у моїй монографії «Лицарі Сонця». – Луцьк, Ініціал, 2006. – С. 42-54). Деколініязація України, звільнення її від московського рабства не можливі без дерусифікації, як мовної, так і ментальної. Кожна нова країна потребує нової мови,- нагадував нам професор, викладач і директор українського кіноклубу у Колумбійському університеті (Нью-Йорк, США) Юрій Шевчук.
Для України цією новою мовою природно може стати українська мова, із її відмуленими народними джерелами, літературними традиціями. Національна мова – це фантастичний ресурс захисту, механізм національної безпеки. Щоб відрізнити свого від чужого в темряві, першим паролем індентифікації є мова. Саме тепер, коли по країні і в містах рискають мов шакали ДРГ, саме тепер їх можна виловлювати лише за мовною ознакою. Ворог не може вимовити правильно деякі наші слова, як наприклад, «паляниця» і цим видає себе. Відтак слово, українська мова стає метафорою могутньої захисної сили для нашого народу. Ми, українці, зараз у темряві гібридної російської аґресії. Поруч із жахливою фізичною агресивною навалою московської орди, ми відчайдушно потребуємо свій інформаційно-духовний щит, що відрізняв би свого від російського ворога і його наймита – колоборанта. Ним може бути мова. І цього природнього захисту, який має кожна інша нація світу, нам не потрібно ігнорувати. Тож давайте почнемо з того, що приведемо вживання нашої мови, «як Господа слово», повноцінним енергетичним панцером проти московського агресора. Якщо нас переповнюють негативні емоції, чи то на передовій, чи то в містах, де накоїли московські варвари, то варто діяти як наші мудрі і відважні предки козаки. Вони також висловлювались гаряче та емоційно. Але це були не московські матюки, а українські побутові лайки: «Матері його ковінька, Трясця його матері, К бісу, Під три чорти, Сто копанок тобі чортів у печінку, Насери собі в голову, щоб м’якше спати було, А щоб твоєю мордою просо молотили, А щоб твоя срака по шву розійшлася, А щоб тебе грім побив, А щоб ви згинули, А щоб ти сказився, Кров тебе нагло заллє, сучий сину, Сто чортів в печінку, Іди до бісової матері” і т.п. Психологи нагадують, що ніщо так не знімає стрес, як «жирний» матюк.
Ніщо так не допомагає розкрити глибини душі, як здорова лайка. Але ця лайка повинна бути наша, козацька, а не московський матюк! Не піддаємося ні на передовій, ні в інформаційній, ні в духовній атаці!
І ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ! Бо з нами Бог, Правда і Воля святая!