- Олександр Скопненко
- Заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О. Потебні
Кандидат філологічних наук Олександр Скопненко відповідає на запитання читачів. Надсилайте їх на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk.
Дмитро Мацюк хоче довідатися про таке: “Як правильно – торгівельний центр чи торговельний центр?“
Усі словники української мови фіксують як літературну форму тільки прикметник торговельний. Абсолютний еквівалент – торговий.
Галина Шадловська запитує: “Мене цікавить, які фемінітиви можна утворити від слів філософ і теософ?“
Серед фемінітивів можна чітко виокремити дві групи.
До першої належать ті, що вже давно усталені в мові, як-от: авторка, дикторка, дослідниця, письменниця, правителька, поетка, студентка, учителька та ін.
У другій групі опинилися, слова, які ще не стали частиною літературної норми, тобто не закріплені в кодексах – нормативних словниках, граматиках, порадниках. Ці фемінітиви здебільшого характерні для мовної практики деяких ЗМІ.
Проте такі іменники не пройшли випробування часом, вони начебто ще перебувають у гарячому, неусталеному стані в мовній лабораторії. До них належать і спроби утворити фемінітиви від іменників філософ і теософ.
Фемінітивів, що походили б від іменників філософ і теософ, у кодексах поки що немає.
Василь Рядчик зацікавився: “Чи правильно використовувати слово застосунок замість додаток?“
Так, цілком. Між цими двома назвами поки що триває конкурентна боротьба, але застосунок має багато шансів для цілковитої перемоги.
“Мені б хотілося дізнатися, чому в повсякденному мовленні можна почути “всих“, “всим“, “ций“? Звідки це пішло?“, – прагне з’ясувати Павло Чічул.
Такі форми діалектні. Для багатьох українських говірок характерне явище надмірного ствердіння приголосних.
Наприклад, українська діалектна форма всих походить від давньоукраїнської вьсѣхъ. У більшості українських діалектів, а також у літературній мові, на місці так званого ятя (на письмі його раніше позначали літерою ѣ) закріпився звук і: вьсѣхъ → всіх. У деяких говірках приголосний с перед і ствердів, через це й постали такі форми як всих, всим і т. ін.
На думку Юрія з Рівного, у новій редакції “Українського правопису“ (2019) помилково закріплене подвоєння літер у слові твіттер. Чи справді це так?
Свою позицію читач обґрунтовує таким правилом (§ 128): “У загальних назвах, утворених від власних назв без додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекерель (пор. Беккерель), гаус (пор. Гаусс)”.
Якщо відповідати коротко, то написання твіттер – цілком умотивоване.
Тепер пояснимо це докладніше.
Справді, слово твіттер носії української мови сприймають як безафіксне утворення (тобто не відчувають, що до його складу входить, крім кореня, ще й суфікс), хоч в англійській — це похідний іменник, буквально “щебет, щебетання”.
Треба взяти до уваги ще й правило, подане в § 54, яке встановлює, що назви сайтів, соціальних мереж, пошукових систем без родового слова пишемо з малої букви (твіттер), а назви з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (пошукова система “Гугл“). Тут ключове слово – назва.
Написання твіттер – це своєрідне збереження власної назви в групі слів, які пишемо з малої літери. За загальним правилом у власних іншомовних назвах подвоєння приголосних зберігаємо.
Уявімо гіпотетичні речення Я звернувся до керівництва мережі “Твіттер“ та Я написав у твітері. Коли підійти до такого написання з формального та юридичного боків, то матимемо підстави твердити, що “Твіттер” і твітер – це різні мережі. Це, певна річ, не так.