РЕФЛЕКСІЇ НА МАТРИЦЮ

І так… Якщо коротко

Перші 5 хвилин намагався зрозуміти про що взагалі йдеться у фільмі. Дальше 15-20 хвилин розум вирішив, що краще відрубитися і я проспав. Потім періодично виринав, зосереджувався і знову поринав у “Матрицю”). Веселіше пішли справи, коли НЕО пішов до психолога. Далі – хороший екшн. І в кінці традиційне: «I’ll be back!!!» Якщо ж довше…

РЕФЛЕКСІЇ НА МАТРИЦЮ

Автори ідеї фільму, сценаристи такі ж люди, як і ми. Крім певних замовних сценаріїв, вони намагаються якимось чином зрозуміти, що коїться у світі і дати відповідь на головні питання світопорядку. Перша “Матриця” – передчуття. Друга – усвідомлення певних тенденцій. Третя – мала б розгорнути попередні ідеї і дати подальший вектор розвитку людства. Адже сьогодні під загрозою головне досягнення людства – демократія. Зараз чітко зрозуміло, що її межі катастрофічно швидко скорочується у всьому світі. На шкоду їй, усіма урядами піднімається гасло: “Безпека за рахунок скорочення свобод”.

Людей заганяють в “особисті кокони Матриці”. Це і за рахунок безумовного базового доходу, віртуалізації світу, обмеження пересування (завдячуючи так доречно виниклій пандемії) і через багато інших чинників. Сценаристи намагалися бути оригінальними в першій третині, можливі, навіть і 40% фільму. Однак у них це дуже важко виходило.

Потім повернення до “класичних канонів” Матриці. В кінці, словами Аналітика, визначається головна проблема сьогоднішнього світу: “Стадо нікуди не дінеться. Йому подобається такий світ. Їм не потрібні свободи,… вони бажають контролю. Хочуть комфорту і впевненності. І саме тому ви (Нео і Триніті) повернетися в свої індивідуальні капсули”… Але головні герої вирішили цьому запобігти. А ось як – в наступних серіях франшизи. Так, сподобався чи ні?- запитаєте ви. Більше так, ніж ні. Але це вже чисто особисті суб’єктивні відчуття.

Володимир Дзьобак

і

ютос