додайте всі невирішені проблеми, невиправдані сподівання і непокарані злочини

  • admin
  • Квітень 7, 2019
  • Коментарі Вимкнено до додайте всі невирішені проблеми, невиправдані сподівання і непокарані злочини

Шановне панство, а що вас, перепрошую, дивує?
1. Чоловік років 15, якщо не більше, домінує на кількох телевізійних каналах, в тому числі – на найбільш рейтингових.
2. За цей час в програмах і фільмах регулярно з‘являється в компанії зірок – російських і українських.
3. Постійні жарти на політичні теми (рівень жартів зараз не обговорюємо – це питання смаків).

4. На його шоу постійно присутні відомі політики та держслужбовці високого рангу (в тому числі, як кажуть, були помічені й пани Луценко та Порошенко з дружинами).
5. Знімається в головній ролі в політичному серіалі, в якому, наскільки мені відомо, пропонує прості рішення складних проблем.
До цього додайте задіяні ресурси, ворожу пропаганду, передвиборчу кампанію, скеровану не на думки, а на емоції – стьоб, тролінг, жарти, приколи, кажуть – навіть матюки.
До цього додайте потік негативу на цього кандидата, який, на мою думку, спрацював не в мінус, а в плюс.
До цього згадайте яка музика, створена в Україні, була найбільш популярною за останній час, які українські фільми ставали лідерами прокату, які телепроекти викликають найбільше зацікавлення та обговорення, згадайте, які телеканали та радіостанції є найбільш рейтинговими.
До цього додайте всі невирішені проблеми, невиправдані сподівання і непокарані злочини.
Згадайте про бурштин і євробляхи. Про вбитих активістів. Про засуджених добровольців. Про незвільнених заручників.

Від цього всього відніміть тих людей, які виїхали з країни, в тому числі й через незахищеність, несправедливість чи погрози.
І тоді, можливо, все більш-менш стане на свої місця. Це реальний стан справ в нашій країні, а не уявний чи бажаний світ. Сприйняти все, як є, не означає змиритися.
Не хочу вступати в чергові дискусії з прихильниками Петра Порошенка – вже багато наслухався від них і, впевнений, ще отримаю не раз. Але – ви довго й наполегливо переконували, що розумніші за нас. То й поводьтеся, нарешті, як розумніші. Вгамуйте істериків та ідіотів, які пропонують розстріли, – такі заяви важко буде видати за першоквітневі жарти.
А в Петра Олексійовича ще є час, щоб прихилити серця тих, хто за нього не голосував. Треба просто захотіти. І зробити те, що він вже не раз озвучував. Швидко і рішуче. Тепер все тільки від нього залежить.

А далі вже й від усіх нас.

Олександр Положинський