проект Колективного зверенння від селян, сільських голів і депутатів сільрад

  • admin
  • Грудень 13, 2018
  • Коментарі Вимкнено до проект Колективного зверенння від селян, сільських голів і депутатів сільрад

В порядку надання правової допомоги надсилаю мешканцям селищ, селищ міського типу (СМТ) і містечок (так званих міст районного значення), в тому числі відповідним селищним і міським головам та депутатам місцевих рад, проект Колективного звернення до Президента України щодо негайного припинення бюджетної дискримінації. Підписати їх та направити президенту може будь-хто із членів селищних і міських громад.

Дещо раніше я підготовив і опублікував подібний проект Колективного зверенння від селян, сільських голів і депутатів сільрад.
Хочу запевнити всіх зацікавлених, що ця робота – не пуста трата часу. Антиконституційні і антинародні “реформи” будуть скасовані, законні права громадян і громад будуть відновлені, для цього є всі підстави.
Тільки не покладайтеся на те, що підпише хтось інший, долучайтеся до роботи.
З повагою, Аркадій Корнацький.

Президенту України
П. Порошенку
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
Колективне звернення

Шановний пане Президенте України!

В Україні у всіх без винятку сферах масово і грубо порушується Конституція України, права і свободи людини і громадянина, але зараз ми звертаємося до Вас з приводу лише таких порушень Конституції і наших конституційних прав, які для нас є чи не найважливішими із усіх основоположних прав і свобод.
Це наші конституційні права на здійснення влади, на справедливі доходи місцевого бюджету і на територію громади, на належні їй землі та інші ресурси.
В сукупності ці права є тотожними нашому праву на існування, на саме життя. Політики і державні діячі, що називаються владою Незалежної України, вже давно почали грубо порушувати їх, і на сьогодні вже довели нас до межі виживання.
Схоже на те, що знищення демократії і української державності через пригноблення місцевих органів влади і створення хаосу в конституційному устрої держави є добре продуманим і послідовно втілюваним планом. Це про так зване об’єднання громад, яким підмінено справжню і вкрай потрібну Україні децентралізацію владних повноважень, в тому числі бюджетних і податкових.
Гірко усвідомлювати, але наступ влади на права народу почався вже невдовзі після прийняття Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.
Тобто, одразу ж після набуття Незалежності.
Декларація про державний суверенітет є правовим актом епохального значення, яким були скасовані тоталітарні “державні” права і закріплено право власності Українського народу на всі економічні активи країни, землю, природні ресурси, проголошено Незалежність України, її демократичність і правовий характер.
І це був чи не останній про-народний правовий акт органів державної влади.
Потім почалися “реформи”, і відповідно до них – невпинне порушення конституційних прав і свобод громадян. У це неможливо було б повірити, якби не було фактом, що один за одним стали прийматися закони, які на шкоду людям порушували не тільки норми і принципи Декларації про державний суверенітет України, але навіть ще діючу на той час Конституцію Української РСР – Основний закон тоталітарної комуністичної держави!
Тобто, закони “демократичної” влади незалежної України були і є гіршими “комуністичних” законів!
Дуже показовими в цьому плані і фатальними для нас та нашої держави в цілому є “реформи” в тих сферах, яких стосується це наше Звернення до Вас.
07 грудня 1990 року – тобто, вже після прийняття Декларації про державний суверенітет – Верховною Радою Української РСР було прийнято Закон Української РСР “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”. Одночасно було скасовано закони про сільраду, селищну, міську ради, що були прийняті в “комуністичні” часи.
З прийняттям цього закону проти українських сіл, селищ, СМТ і невеликих міст (так званих міст районного значення) почалася гібридна війна – вочевидь, під кодовою назвою “Місцеве самоврядування”. Термін “Ради” ще пишеться у законі з великої букви, але статус Рад як місцевих органів державної влади вже плюндрується.
Вдумайтеся: їх починають називати… “державними органами місцевого самоврядування” (?!!!) (частина 1 ст.2 закону), що в рівній мірі може свідчити як про ідіотизм “реформаторів”, так і про початок свідомого пошуку шляхів знищення народовладдя.
Ми схиляємося до другого висновку, оскільки він підтверджується всім подальшим ходом “реформ”. Виборні місцеві органи державної влади – сільські, селищні, міські ради та їх виконкоми, – які з перших днів заснування (сто років тому) української держави, були невід’ємною частиною і основою цілісної системи органів державної влади, перетворені Конституцією 1996 року на казна-що під просторічною назвою “органи місцевого самоврядування”.
І потім позбавлені всіх повноважень, притаманних їм як місцевим органам державної влади, – навіть тих, які вони мали за часів тоталітарного комуністичного режиму.
Тепер зрозуміло, для чого це зроблено – щоб владу від народу перебрати до рук політиків і чиновників. Іншими словами – щоб максимально централізувати, а потім і повністю узурпувати владу. Що в основному вже було зроблено до 2014 року, а тепер довершується.
У місцевих рад – а це рівнозначно тому, що безпосередньо у нас, мешканців сіл, селищ і невеликих міст та членів відповідних сільських, селищних і міських громад, – відібрали практично всі притаманні їм і необхідні для життя громад владні повноваження, перш за все бюджетні й податкові.
На початку 90-х до бюджетів місцевих рад повністю зараховувалися не тільки місцеві податки і збори, але і 100% доходів від ПДФО всіх громадян, що проживають на території села, податки на прибутки громадян і підприємств, земельні податки та ще понад 10 різних податків. За нормативами, затвердженими Верховною Радою, до місцевих бюджетів також зараховувалися податки з обороту, податки на експорт і імпорт та інші надходження.
Але вже станом на середину 90-х влада розгорнула проти переважної більшості місцевих рад бюджетний терор. Так званим містам обласного значення і деяким іншим суб’єктам бюджетного процесу залишили ще більш-менш достатні бюджетні повноваження, а от сільрадам, міськрадам малих міст і селищним радам – набагато менші, мізерні – тільки щоб до пори до часу не дати померти з голоду.
У такий спосіб верховна влада свідомо зробила їх фінансово неспроможними. Всі доходи забрали “нагору” і почали розкрадати їх, – що було і є ще однією із злочинних цілей централізації влади.
Станом на 2014 рік, завдяки такій антинародній політиці, села, селища і містечка вже були в критичному матеріальному і соціальному стані. Нас пограбували, довели до злиднів, і нас же стали потім звинувачувати у фінансовій неспроможності!
І хто – самі ж грабіжники!
Але виявилося, що це ще не найгірше, що може бути. Після повалення бандовлади Януковича наступ на наші конституційні права та законні інтереси продовжила вже “нова влада”.
28 грудня 2014 року було прийнято зміни до Бюджетного кодексу України, якими назву статті 64 змінено та викладено наступним чином: “Склад доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад”.
Водночас Бюджетний кодекс України містить статтю 69 «Доходи загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів».
Тобто, громадян України поділили на два сорти відповідно до місця проживання і за ознакою лояльності до влади.
Перший сорт – це ті, хто живе у населених пунктах “обласного значення” й ті, хто став учасником “добровільно-примусового об’єднання громад”, або так званої реформи децентралізації. Положеннями ст.64 Бюджетного кодексу України, за лояльність до реформи “децентралізації”, їм надали привілей залишати у своєму місцевому бюджеті 60% від надходжень податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).
Інші громадяни України, що мешкають у селах, селищах, СМТ та невеличких містах і не підкоряються антиконституційним вимогам чиновників і політиків вчинити самогубство та не погоджуються на “створення ОТГ”, зараховані до Другого сорту та піддаються жорсткій дискримінації.
Адже бюджети таких місцевих рад, згідно ст.69 Бюджетного кодексу України, мають набагато вужчий склад доходів!
Імперативну вимогу ст. 95 Конституції України щодо справедливості бюджетних стосунків явно і грубо порушено, але “реформатори” називають цю бюджетну сегрегацію “стимулом до об’єднання”!
Таких дискримінованих територіальних громад понад десять тисяч, громадян України, що є членами цих громад – мільйони!
Неконституційність ст.64 Бюджетного кодексу України закладена вже її назві – в частині так званих «бюджетів об’єднаних територіальних громад» – оскільки таких бюджетів немає й бути не може.
Приписом ч.1 ст.143 Конституції України прямо передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Водночас, закріплений ч.1 ст.133 Конституції України адміністративно-територіальний устрій передбачає вичерпний перелік видів одиниць адміністративно-територіального устрою: це Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
Як бачимо, такого виду одиниць адміністративно-територіального устрою, як “об’єднані територіальні громади”, Конституцією не передбачено!
Таким чином, Конституція України унеможливлює затвердження та виконання бюджетів будь-яких квазі-суб’єктів бюджетних правостосунків, які не є легітимними одиницями адміністративно-територіального устрою й існують тільки в уяві політичних комбінаторів.
Нема легітимних одиниць АТУ – не може бути й бюджетів цих фейкових одиниць.
Наразі під виглядом так званих рад ОТГ діють звичайні сільські, селищні, міські ради, які й раніше, до цієї антиконституційної “реформи”, існували в населених пунктах, незаконно визначених “адміністративними центрами ОТГ”. Як юридичні особи публічного права вони, так само як міста обласного значення і райони, не можуть мати жодних привілеїв у владних повноваженнях, в тому числі бюджетних, порівняно з іншими, легітимними сільськими, селищними, міськими радами.
Частиною 2 ст.24 Конституції України прямо заборонена дискримінація за ознакою місця проживання: не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Тому, надання різного обсягу прав та повноважень в бюджетній та податковій сферах (в т.ч. щодо зарахування до загального фонду місцевого бюджету частки податку на доходи фізичних осіб) містам обласного значення та “ОТГ”, і містам районного значення, сільським, селищним бюджетам за ознакою приналежності до так званих ОТГ – прямо суперечить імперативним вимогам ч.2 ст.24 Конституції України і є формою дискримінації громадян України за ознакою місця проживання.
Відповідно до ст.102 Конституції України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина.
Глава держави не тільки має право, але й зобов’язаний вжити усіх заходів, що належать до кола його повноважень, для додержання Конституції України та захисту її конституційного ладу.

Враховуючи усе вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 3, 5, 6, 7, 8, 19, 22, 40, 102, 106, 133, 140, 141, 143 Конституції України, –
ПРОСИМО:

Вжити усіх передбачених Конституцією України та чинним законодавством заходів з метою додержання всіма органами державної влади України та їх службовими особами Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі, у відповідності до частини третьої статті 106 Конституції України, на основі та на виконання Конституції України, видати укази й розпорядження Президента України щодо необхідності:
– негайного припинення грубих порушень конституційних прав громадян України на здійснення влади, які вчиняються органами державної влади України та їх службовими особами у спосіб проведення так званої реформи місцевого самоврядування, яка насправді є не реформою, а свавільно-примусовою командно-адміністративною кампанією із знищення сільських громад, сіл і селянства, співставною з більшовицькою колективізацією 30-х років минулого століття, внаслідок якої громадяни України, перш за все мешканці сіл, позбавляються конституційного права на місцевий референдум, через яку незаконно ліквідуються легітимні місцеві представницькі органи влади – сільські, селищні ради – і таким чином громадяни позбавляються права і реальної можливості здійснювати владу за місцем свого проживання, а “реформовані” громади позбавляються усього майна та самої можливості подальшого існування;
– негайного припинення бюджетної дискримінації всіх легітимно існуючих сільських , селищних та міських громад і їх легітимних рад, надання усім легітимним місцевим представницьким органам влади, що наразі відповідно до законодавства називаються органами місцевого самоврядування, такого складу джерел надходжень до бюджетів, який вони мали до початку бюджетної дискримінації, в тому числі 100% ПДФО, але в будь-якому випадку не менших, ніж встановлені для міст обласного значення та інших привілейованих суб’єктів бюджетних правостосунків.
– негайного скасування всіх призначених на 23 грудня 2018 року так званих перших виборів рад “ОТГ” як таких, що призначені з грубим порушенням конституційних прав громадян України на місцевий референдум, та унеможливлення у майбутньому “об’єднання територіальних громад” без проведення місцевих референдумів.
З метою якнайскорішого припинення порушень Конституції України, прав і свобод людини і громадянина в усіх вищеозначених сферах також просимо Вас, за необхідності, внести на розгляд Верховної Ради України, як невідкладні, відповідні проекти законів України.
Просимо негайно задовольнити всі наші вимоги щодо припинення порушень Конституції України, прав і свобод людини і громадянина – оскільки для виживання сіл, селищ і міст районного значення є важливим буквально кожен день, – і надати у передбачені законом строки обґрунтовану письмову відповідь на це колективне звернення з повідомленням про його виконання.

З повагою,

_____________________________ /________________________/

_____________________________ /________________________/

_____________________________ /________________________/

Адреса для відповіді: