Про що насправді йдеться у міграційному пакті ООН

На саміті у Маракеші 10-11 грудня країни ООН схвалили міграційний пакт. Деякі лідери відмовились, завивши, що документ шкодить суверенітету держав. Але чи так це?

На саміті в Маракеші відбулося підписання ініційованого ООН першого “Всесвітнього пакту за безпечну, впорядковану і регульовану міграцію”. З наближенням конференції ООН кількість країн, які відмовлялися ставити підпис під документом, зросла. Чому так сталося і про що ж насправді йдеться у міграційному пакті?

Низка країн відкидає міграційний пакт

Ідея міграційного пакту виникла під час дебатів на Генеральній Асамблеї ООН у 2016 році. Їх результатом стала Нью-Йоркська декларація щодо біженців і мігрантів, у якій всі 193 країни ООН визнали, що у цій галузі необхідна тісніша міжнародна співпраця. Зокрема, країни, що погодили декларацію, пообіцяли поважати людську гідність, боротись із ксенофобією і підтримувати держави, що приймають велику кількість мігрантів.

Німеччина також схвалила цю угоду. Її найважливішими аспектами у федеральному уряді вважають боротьбу з причинами міграції, боротьбу з нелегальною міграцією і захист прав людини. Після півторарічних перемов проект пакту винесли на голосування в ООН. Його підтримали 192 держав, за винятком лише США. Однак упродовж останніх місяців ще кілька держав заявили про відмову підписати міграційний пакт – Австралія, Ізраїль, Домініканська республіка, а також низка країн ЄС: Австрія, Болгарія, Словаччина, Польща, Угорщина і Чехія. У Бельгії це питання спричинило урядову кризу. Партія “Новий фламандський альянс” пригрозила вийти з урядової коаліції, якщо прем’єр-міністр поставить свій підпис під міграційним пактом ООН.

У Німеччині Бундестаг після бурхливих дебатів висловився на підтримку документа. За відповідний проект резолюції, запропонований правлячою у ФРН “великою коаліцією”, 29 листопада проголосували 372 депутати, 153 були проти й 141 депутат утримався. Християнські демократи (ХДС/ХСС), соціал-демократи (СДПН), Зелені, Ліва партія і ліберали з ВДП  захищали міграційний пакт ООН від критики з боку депутатів правопопулістської партії “Альтернатива для Німеччини” (АдН), яка стверджує, що угода завдасть “непоправної шкоди німецькому народові”.

Експерти скепсису не поділяють

На своєму сайті АдН називає документ “прихованою програмою з переселення економічних мігрантів і втікачів від бідності”. А австрійський канцлер Себастьян Курц (Sebastian Kurz) обґрунтовує намір утриматись від підписання пакту захистом національного суверенітету держави.

Однак експерти цих побоювань не поділяють. Міграційний пакт ООН “не відчинить двері необмеженій масовій міграції до Європи”, підкреслюють аналітики Німецького інституту політики в галузі розвитку (Deutsches Institut für Entwicklungspolitik). На їхню думку, документ радше є “тверезою оцінкою міграції – глобального явища, яке неможливо відвернути закриттям кордонів або виділенням додаткових кількох мільярдів євро на економічний розвиток”.

Крім того, цей документ є угодою кооперації, що не має юридично зобов’язальної сили і жодним чином не порушує суверенітет держав, які її схвалять. “Усвідомленням, що жодна держава самостійно не здатна впоратися з проблемами міграції, цей пакт сприяє міжнародній співпраці між усіма важними гравцями, зайнятими міграційною проблематикою, і підтримує суверенітет держав і їх міжнародні зобов’язання”, – йдеться у тексті документа.

Перша подібна угода в історії

За даними ООН, у світі близько 250 мільйонів людей або три відсотки населення планети залишили місця постійного проживання у пошуках кращого життя. Відповідно до дослідження компанії McKinsey, на них припадає близько 10 відсотків світових обсягів виробництва. Міграційний пакт ООН стане “першою підготовленою під егідою ООН глобальною угодою між країнами, що стосуватиметься всіх аспектів міжнародної міграції”, пише наукова служба німецького Бундестагу.

Донині не існує жодних загальноприйнятих домовленостей щодо цього. Біженцям від військових конфліктів і політичного переслідування присвячена Женевська конвенція, їх проблемами займається Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Для мігрантів, які не підпадають під дію Женевської конвенції, діятиме міграційний пакт ООН.

DW.COM

23 більш-менш конкретні цілі

Основу пакту становлять, окрім кількох основних орієнтирів, також 23 “цілі для безпечної, організованої та легальної міграції”. У них ідеться про більші зобов’язання і меншу бюрократію у випадку з легальною міграцією, а також кращим забезпеченням мігрантів основними громадянськими правами. Позбавлення мігрантів волі має використовуватися лише як крайній засіб, йдеться у тексті угоди. У ньому також описано координацію дій прикордонних служб, боротьбу з нелегальним перевезенням людей з однієї країни до іншої і торгівлею людьми.

Окремі положення пакту зачіпають “безпечне й гідне повернення” мігрантів на батьківщину і їх “ґрунтовну реінтеграцію”. Мігрантам, які отримують дозвіл на тривале перебування у країнах, слід полегшити доступ до соціальних систем. Низка пунктів пакту описує те, що в Німеччині прийнято називати “боротьбою з причинами міграції”. Йдеться в цілому про реалізацію виголошених ООН “Цілей сталого розвитку” на період до 2030 року. Крім того, пакт закликає за можливості максимально згладжувати наслідки зміни клімату й природних катастроф.

Грошові перекази мігрантів як основа розвитку бідних країн

Більше конкретики у пакті міститься в описі заходів, спрямованих на посилення безпеки, зниження витрат і бюрократії під час здійснення мігрантами грошових переказів на батьківщину. Деякі експерти вважають, що гроші, що їх мігранти переказують своїм родинам на батьківщину, є ефективнішим засобом розвитку країн третього світу, ніж більшість міждержавних проектів у цій галузі. За даними Світового банку, в 2017 році мігранти переказали до країн, що розвиваються, 466 мільярдів доларів, а цьогоріч ця сума сягне 485 мільярдів.

Грошові перекази з однієї країни до іншої нерідко коштують чималих грошей. Фінансові організації, що переказують гроші одержувачам, які не мають власного банківського рахунку, беруть за послугу ще більші відсотки. У середньому, за даними Світового банку, за переказ 200 доларів до низки країн, що розвиваються, стягується плата у розмірі 7,1 відсотка від цієї суми, до африканських країн на південь від Сахари – 9,4 процента. У “Цілях сталого розвитку ООН” одним із завдань сформульовано зниження цих витрат до показника нижче трьох відсотків. Міграційний пакт ООН пропонує план і називає сучасні технічні рішення з досягнення цієї мети.

У Німеччині сподіваються, що міграційний пакт ООН сприятиме досягненню компромісів між країнами походження мігрантів, транзитними державами і країнами, до яких вони намагаються потрапити.

і