Лагуна Кондорів – одна з найважливіших пам’яток цивілізації інків, однак, ця віддалена місцевість у високогірному районі Анд і досі залишається маловивченою.
У віддаленому північно-західному районі Анд лежить гірське озеро, яке понад 500 років зберігало дивовижну таємницю.
Лагуна Кондорів, розташована у північній провінції Перу Чачапоя, є однією з найважливіших в країні пам’яток культури інків.
1997 року в стрімкій скелі на березі озера археологи виявили мавзолей із сотнями мумій.
Тепер вони зберігаються в музеї Леймебамба, розташованому неподалік.
Але, як припускають вчені, околишні джунглі можуть приховувати ще близько 17 поховань із тисячами інших мумій.
Про них і досі мало що відомо, адже археологічні дослідження в цьому регіоні надзвичайно ускладнені.
Важко повірити, але щороку лише півтори сотні людей дістаються цих місць. Втім, будівництво першої канатної дороги в Перу до сусідньої археологічної пам’ятки Куелап змінить ситуацію.
Фортеця куелап, відома як “північний Мачу-Пікчу”, розташована всього за 80 км від Лагуни Кондорів. Вона була релігійним та політичним центром цивілізації чачапоя, яку підкорили інки.
За словами біоантрополога д-ра Соні Гільєн, яка є провідним експертом з мумій у Перу, розкопки в Лагуні Кондорів стали однією з найважливіших пам’яток культури інків у Південній Америці.
Річ у тім, що це – одне з лише двох відомих великих поховань інків, яке не знищили іспанські конкістадори.
“Знахідка була просто дивом”, – зазначила Гільєн, коли я познайомилася з нею в музеї Леймебамби.
“Ці мумії мають велике наукове значення – завдяки їм вчені вперше дізналися, як інки готували до загробного життя своїх правителів. Вони обробляли спеціальним чином шкіру, щоби вона збереглася, і витягували внутрішні органи через анус”, – пояснює дослідниця.
Потім муміфіковані тіла загортали в тканину і оточували різними предметами побуту та дарунками, як-от горщики, пір’я, плетені кошики і кіпу (мотузки з вузликами, за допомогою яких інкі записували історії та вели різноманітний облік).
Вона пояснила, що мумії Лагуни Кондорів, вочевидь, обіймали високі посади в суспільстві інків. Про це свідчить складний процес поховання та відсутність слідів важкої праці на кістках.
До того ж однією з причин, чому інки муміфікувала свою еліту, був зв’язок із громадою, який померлі правителі мали підтримувати й після своєї смерті.
“Інки вшановували своїх померлих правителів, тому що вони й після смерті відігравали важливу роль у житті громади”, – пояснює Гільєн.
“Мумія брала участь у зібраннях, мала свою власність і ухвалювала рішення”.
Гільєн показує мені ряди мумій, що вишукалися вздовж стін музею. На одних збереглося похоронне вбрання, інші лежать згорнувшись у позі плода, у деяких з них проступають кістки.
“Кожна мумія розповідає свою історію. Цей хлопець, приміром, помер, коли йому було 17 або 18 років, вік встановлюють за зубами”, – пояснює дослідниця, вказуючи на одне з тіл.
“Він полював на птахів, оскільки тіло загорнуте в сітки”. Пташине пір’я високо цінувалося в суспільстві інків, а ловець птахів був престижною професією.
Ці історії так заінтригували мене, що я вирішила подивитися на Лагуну Кондорів на власні очі.
10-годинний піший шлях із селища Леймебамба пролягає крізь рясні джунглі Амазонки і брудну слизьку савану.
Але краєвид, який мені відкрився, був просто приголомшливим. Обгорнуті хмарами гори поставали з берегів озера, зі стрімких скель падала вода, і все це відбивалося у темній водній поверхні лагуни.
Переночувавши у фермерському будинку із земляною підлогою, я і мій гід Ейлен перетнули озеро на маленькому човні.
Ейлен спіймав рибу, щоби приготувати традиційну місцеву страву – смажену форель в лимонному або вершковому соусі.
Він показав на місце біля підніжжя гори, де виявили двох перших мумій. Тепер вони – в музеї, залишилася лише дерев’яна платформа, на якій вони лежали.
Саме вони підказали вченим, що озеро приховує в собі таємниці.
За годину ми дісталися протилежного боку лагуни і почали підйом стрімкою і брудною стежкою крізь непролазні джунглі.
Ейлен за допомогою мачете прорубав шлях, ми проходили під водоспадами і піднімалися драбинами, які залишили археологи.
Зрештою ми дісталися кількох пофарбованих будівель, де спочатку перебували мумії.
На землі були розкидані кістки та черепи, а також старовинні вироби із зображенням тварин, а на стінах мавзолеїв намальовані символи.
Як зазначає Гільєн, такі місця поховань, як Лагуна Кондорів, були важливими для інків, оскільки дозволяли їм встановлювати контроль над територію.
Замінюючи ритуал поховання чачапоя на свій власний, муміфікацію, і спустошуючи священні місця, вони витісняли культуру завойованого народу.
Я сиділа поруч із руїнами мавзолею і дивилась на інший бік озера, де колись було селище інків, а ще раніше – чачапойців, які називали себе “воїнами хмар”.
Поруч дзюрчав водоспад. Я думала про людей, які жили тут раніше. Цікаво, як їм вдавалося зводити свої будівлі на таких крутих скелях у заростях джунглів.
Дивно, що таке гарне місце, де понад п’ять століть процвітали розвинуті цивілізації, після спустошення іспанськими загарбниками залишилося похованим в джунглях.
І цілих півтисячоліття про нього не було жодної згадки.
Мене не полишала думка про інші таємниці, які, без сумніву, приховують навколишні ліси.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.
Кріста Елефтеріу BBC Travel