Україна чекає рішень історичного Собору

Надання Томосу Україні рівнозначне хрещенню Русі-України. Більше тисячі років потрібно було для того, щоб оновитися як державний народ і знову отримати самостійну церкву.
Отримано сприяння «другого Риму» Костянтинополя і подоланий опір «третього Риму» — Москви, який так і не відбувся і без гір Київських не відбудеться ніколи (нє биваті).

Настав час завершення тривалої підготовки Установчого Собору по створенню нової церкви.
Вже говорено про вибори предстоятеля: ним може стати від найчисельнішої частини засновників — Київського патріархату патріарх Філарет, можливо є кандидатура і від УАПЦ чи від єпископів митрополії УПЦ МП.
Якщо у Костянтинополя є свої бачення чи побажання щодо кандидатури предстоятеля, якщо такі є і у адміністрації президента, то вони навряд чи можуть стати домінуючими і не враховувати бачення більшості учасників Собору.

Важливими у структуруванні майбутньої церкви буде кількість членів Синоду і його персональний склад. Навряд чи при формуванні складу Синоду буде домінувати квотний принцип і замінювати вагу особистого авторитету єпископів.

На сьогодні у обох церков в областях є паралельні єпископства і при влиття їх у єдину церкву має вирішитися питання поділу теренів у новостворювані єпископати. Особливо важливим буде стояти це питання для єпископів з митрополії УПЦ МП, яка адміністративно є чисельною, які будуть переходити до новоствореної церкви.
Напевно принципи обєднання церков і збереження статусу єпископів та благочинних розписані і проекті Статуту нової церкви.

Вирішення цих внутрішньоцерковних проблем буде залежати від доброї волі учасників, розуміння ваги історичного моменту та, певно, зафіксоване у новому Статуті церкви і рішеннях Собору, що сприятиме швидкій її консолідації та будівництві.
Україна чекає рішень історичного Собору.

Сергій Жижко

і